Косяк (конопля)
.jpg)
Косяк[1] або джойнт (англ. joint) — самокрутка або цигарка з марихуаною[2][3][4][5], виготовлена зі спеціального цигаркового паперу (різли).
У США є одним з основних способів куріння марихуани поряд з використанням бонга.[2][6]
Типовий косяк містить від 0,25 до 0,75 г марихуани[6] (за іншими даними — до 1 грама[7]). Для кращого горіння в джойнт часто підмішують тютюн.[8]
Типова кількість ТГК в одному косяку залежить від використовуваного виду (підвиду, гібриду) конопель, її якості та способу виготовлення косяка.[9] Починаючи з 1960-х років велися селекційні роботи з підвищення рівня психоактивних речовин у коноплі.[9] У результаті, якщо в 1960-х роках середній косяк містив 10 мг ТГК (від 5 до 25 мг), то вже в 1990-х косяк міг містити 150 мг або навіть 300 мг ТГК за умови додавання гашишного масла.[9] Цей факт є також важливим для оцінки історичних досліджень, в яких різні висновки робилися спираючись на кількість викурених косяків.[9] Так само часто, в марихуані, особливо сьогодні, може бути повністю відсутній психоактивний ТГК, і бути присутнім більшою мірою непсихоактивний канабіноїд КБД, який найчастіше і використовується в медичних цілях.[10]
Оскільки звичайному споживачеві для отримання короткочасного відчуття медичного ефекту досить невеликої кількості марихуани (наприклад, 2 — 3 мг доступних ТГК), один косяк може спільно використовуватися двома — трьома людьми[7] або більше.
Затятий курець може споживати п'ять або більше косяків на день; активні курці на Ямайці, наприклад, можуть споживати до 420 мг ТГК на день[7] (15 і більше косяків на день[9]).
До різновидів джойнта відноситься спліф (англ. spliff) — самокрутка з марихуани з додаванням тютюну[11]; блант — самокрутка, яка загортається в тютюновий лист замість паперу.[12]
Примітки
ред. кодЛітература
ред. код- Robin Room. Cannabis policy: moving beyond stalemate. — Oxford University Press, 2010. — 233 p. — ISBN 9780199581481.
- Cannabis: From Plant to Joint // Cannabis: report of the Senate Special Committee on Illegal Drugs. Abridged Version. — University of Toronto, 2003. — 234 p. — ISBN 0-8020-8630-6.
|
