Користувач:Галина(Хорольська ЦБС)/Чернетка

аголовок:Корінний луганчанин з Камброду, по материнській лінії — нащадок майстрових Луганського патронного заводу Асташева, вихідців з тульських зброярів, по батьківській лінії родина налічувала у своєму родоводі багатьох військових, хліборобів, залізничників^[1].

У роки Другої світової війни був в евакуації в Киргизькій РСР. З 1949 року працював на верстатобудівному заводі імені Леніна, де пройшов шлях від робітника до начальника цеху і провідного конструктора. У 1954 році з відзнакою закінчив Луганський машинобудівний інститут. Після чого працював завідувачем науково-дослідною лабораторією в Луганському^[1] інституті автоматики. У 1964 році закінчив аспірантуру і з тих пір почав працювати у вищій школі.

Працював на різних керівних посадах. Був завідувачем кафедри «Автоматизації виробничих процесів» в Луганському машинобудівному інституті, ректором Івано-Франківського інституту нафти і газу, завідував кафедрами автоматики та інформаційних систем в Севастополі. У 1987 році знову повернувся до рідного Луганська, де продовжив роботу в машинобудівному інституті^[2].

Наприкінці 1980-х почав публікувати в газетах історичні нариси про Луганськ, 1993 року вийшла його книга «Нариси історії Луганська»^[3].

• Записки штабсъ-капитана: документальная повесть о почти забытой войне (1914—1918 гг.). / Б. Н. Локотош. — Луганск: Світлиця, 1996 .
• Очерки истории Луганска. — Луганск: Редакционно-издательский отдел областного управления по печати, 1993. — 112с., 11 л.

• Почесні громадяни Луганська

• Автобіографія Б.Локотоша в е-версії книги «Ми — Далівці»

Уродженці Луганська, Почесні громадяни Луганська, Випускники Східноукраїнського національного університету, Доктори технічних наук, Науковці Східноукраїнського національного університету, Науковці Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, Ректори України, Кавалери ордена Червоного Прапора, Кавалери ордена «Знак Пошани», Померли в Луганську