Конвой PQ 12
Конвой PQ 12 (англ. Convoy PQ 12) — арктичний конвой транспортних і допоміжних суден у кількості 17 одиниць, який у супроводженні союзних кораблів ескорту прямував від берегів Шотландії та Ісландії до радянських портів Мурманськ та Архангельськ. Конвой вийшов 1 березня 1942 року з Рейк'явіка та без подій прибув до Мурманська 1 березня 1942 року.
| Конвой PQ 12 Convoy PQ 12 | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Кампанія в Арктиці | |||||||
 Американське суховантажне судно El Occidente (під панамським прапором), що діяло у складі конвою PQ 12 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
Союзники:.svg){kind=small} Велика Британія СРСР | Країни Осі:.svg){kind=small} Третій Рейх | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Г. Т. Хадсон | Рольф Карльс | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 43 кораблі ескорту 17 транспортних суден | |||||||
Історія конвою
1 березня 1942 року конвой PQ 12, який складався з 16 суден під командуванням комодора Х. Т. Хадсона відплив із Рейк'явіка разом зі своїм супроводом. Близький ескорт складався з тральщика «Госсамер» і п'яти імпровізованих тральщиків, колишніх китобоїв. 5 березня до них приєднався океанський ескорт з крейсера «Кеніа» та двох есмінців «Орібі» і «Оффа». Далеке океанське прикриття забезпечували лінкор «Дюк оф Йорк», лінійний крейсер «Рінаун» і шести есмінців. Також в інтересах конвою діяла оперативна група під командуванням адмірала Дж. Тові, що складалася з лінкора «Кінг Джордж V», авіаносця «Вікторіос», крейсера «Бервік» і шести есмінців, що вийшли зі Скапа-Флоу.
5 березня конвой був помічений німецьким літаком-розвідником, а 6 березня, отримавши на це дозвіл від Гітлера, німецький лінкор «Тірпіц» у супроводженні трьох есмінців вийшов з Тронгейма. За планом операції «Палац спорту» німці розраховували знищити транспортні судна конвою PQ 12, а також QP 8, який також у цей час рушив морем, повертаючись з Радянського Союзу.
За даними британської розвідки на перехоплення транспортних конвоїв[1] німці зібрали рейдову групу на чолі з лінкором «Тірпіц»[Прим. 1]. Невдовзі після виходу німецького рейдера з норвезького фіорду британський підводний човен «Сівулф» виявив його у відкритому морі. Обидва угруповання кораблів здійснили спробу напасти на противника, але марно. Врешті-решт «Тірпіц» повернув додому, а 12 березня 1942 року конвой PQ 12 благополучно прибув до Мурманська, не втративши жодного корабля чи судна.
Кораблі та судна конвою PQ 12
Транспортні судна
| Назва | Прапор | Тоннаж (GRT) | Прим. |
|---|---|---|---|
| Artigas (1920) |  Панама | 5 613 | |
| Ballot (1922) | Панама | 6 131 | через технічні проблеми з силовою установкою не вийшов з конвоєм |
| Bateau (1920) | Панама | 4 687 | повернувся |
| Beaconstreet (1927) | Велика Британія | 7 467 | |
| «Беломорканал» (1936) | СРСР | 2 900 | |
| Capulin (1920) | Панама | 4 977 | |
| «Днепрострой» (1919) | СРСР | 4 756 | |
| Earlston (1941) | Велика Британія | 7 195 | |
| El Coston (1924) | Панама | 7 286 | |
| El Occidente (1910) | Панама | 6 008 | |
| Empire Byron (1941) | Велика Британія | 6 645 | судно віце-комодора конвою |
| «Київ» (1917) | СРСР | 5 823 | |
| Lancaster Castle (1937) | Велика Британія | 7 195 | 14 квітня потоплений німецьким літаком у порту Мурманська |
| Llandaff (1937) | Велика Британія | 4 825 | судно комодора конвою Г. Т. Хадсона |
| Navarino (1937) | Велика Британія | 4 825 | |
| «Севзаплес» (1932) | СРСР | 3 974 | |
| Stone Street (1922) | Панама | 6 131 | |
| Temple Arch (1940) | Велика Британія | 5 138 |
Кораблі ескорту
Див. також
Примітки
- Виноски
- Джерела
Посилання
- Convoy PQ.12(англ.)
- Convoy PQ.12(англ.)
- Ленд-лиз. Северные конвои. Стратегическое значение(рос.)
- Арктические конвои [Архівовано 6 грудня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- Конвой PQ-12(рос.)
Література
- Hague, Arnold (2000). The Allied Convoy System 1939—1945. ISBN 1-86176-147-3.
- Edwards, Bernard (1996). Dönitz and the Wolf Packs — The U-boats at War. Cassell Military Classics. ISBN 0-304-35203-9.
- Брайан Бетэм Скофилд. Русские конвои = Schofield, B.B. The Russian Convoys. — London: B.T. Batsford Ltd., 1964 / Перевод с английского А. Г. Больных. — М.: АСТ, 2003. — 288 с. — (Военно-историческая библиотека). — 5000 экз. — ISBN 5-17-018720-3.