Кольчугине

село Кольчугине
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Сімферопольський район
Рада	Кольчугинська сільська рада
Облікова картка	Кольчугине
Основні дані
Колишня назва	Кроненталь, Булганак
Населення	4 481
Поштовий індекс	97551
Телефонний код	+380 652
Географічні дані
Географічні координати	44°56′37″ пн. ш. 33°47′03″ сх. д. / 44.94361° пн. ш. 33.78417° сх. д. 33°47′03″ сх. д. / 44.94361° пн. ш. 33.78417° сх. д.
Місцева влада
Адреса ради	97551, с. Кольчугине, вул. Чехова, буд. 13
Карта
	Кольчугине
	Кольчугине
Мапа
	Кольчугине у Вікісховищі

Кольчу́гине (з 1810 по 1915 рік — Кроненталь, нім. Kronental, до 1948 — Булганак, крим. Bulğanaq) — село Сімферопольського району Автономної Республіки Крим. Орган місцевого самоврядування — Кольчугинська сільська рада.

У селі знаходиться мечеть Булганак Джамісі.

До Сімферополя та Каркінітської затоки Чорного моря з села приблизно однакова відстань — понад 20 кілометрів.

Історія

Вважається, що село виникло в 1810—1811 роках, як колонія німців з Ельзасу, Бадена, Пфальца, Баварії. За віросповіданням — євангелістів та католиків. Зі старонімецького Кроненталь перекладається як «царська долина, райське місце».

Про минуле села свідчать лютеранський і католицький храми (правда, один з них перебудований в православний), а також будинки на двох вулицях, що добре збереглися — Революції і Горького. Їх колоністи виклали з місцевого матеріалу — буту, глини та виноградної лози. Використовувалася також черепиця тамтешнього черепичного заводу.

Станом на 1886 у німецькій колонії Кроненталь, центрі Кронентальської волості Сімферопольського повіту Херсонської губернії, мешкало 994 особи, налічувалось 65 дворових господарств, існували 2 костели, 2 школи та лавка^[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 794 осіб (416 чоловічої статі та 378 — жіночої), з яких 96 — православної віри, 324 — римо-католицької, 356 — протестантської^[2].

За останнього довоєнного перепису населення 1926 року, у селі Булганак проживали 889 осіб, з них — 818 німців, 50 росіян, 6 українців, 3 євреї, 2 татар, 2 естонці, 1 вірменин, 7 записані в графі «інші».

Після нападу гітлерівської Німеччини на СРСР всіх німців з Булганака, як і з усього півострова, радянські органи насильно виселили до Ставропольського краю, а потім до Сибіру і Північного Казахстану.

У повоєнні роки в Кольчугіно працював великий радгосп-завод «Виноградний». Деякі елітні виноградники господарству дісталися від німецьких переселенців.

Римо-католицький храм Булганака після депортації встиг побувати клубом, нині в ньому розмістилася православна церква Різдва Христового. Колишня лютеранська кірха тепер римо-католицький костел Успіння пресвятої Діви Марії місцевої католицької громади. Щотижня в ньому проводять богослужіння священники з Севастополя. Мечеть «Булганак Джамісі» на протилежному березі річки зведена вже у наші дні.

Нині село налічує понад 4 тисяч жителів.^[3]

Під час російської окупації російськи окупанти захопили медресе (релігійну школу) у селі.^[4]