Кнут Воллебек

Кнут Воллебек здобув освіту в Норвезькій школі економіки. Він вступив до Університету в Осло і Каліфорнійського Університету в Санта-Барбарі, як тільки завершив курси французької мови і культури в Католицькому Інституті в Парижі та іспанської мови і культури в Університеті Комплутенсе в Мадриді^[2].

Приєднався посол Воллебек до дипломатичної служби своєї країни в 1973 році і служив у різних складних ситуаціях як у своїй країні, так і за кордоном.Кнут Воллебек був послом у Сполучених Штатах в період між 2001—2007 рр., а ще до цього перебував на посаді Міністра закордонних справ Норвегії у період між 1997—2000 рік. Кнут Воллебек був головою ОБСЄ в 1999 році.Дипломатична кар'єра Кнута Воллебека включає перебування на дипломатичній службі в Нью-Делі, Мадриді і Хараре. Він був послом Норвегії в Коста-Риці в 1991—1993 роках, помічником Генерального секретаря в норвезькому Міністерстві закордонних справ з 1994 року, поки він не став міністром закордонних справ у 1997 році. Він перебував на посаді заступника співголови «Міжнародної конференції по колишній Югославії» в 1993 році [2].Він був призначений Головою Групи з питань підвищення ефективності ОБСЄ у 2005 році. Воллебек був головою Ради держав Балтійського моря в 1999—2000 роках і головою «Євро-арктичної ради» в 1997—1998 роках. У період з жовтня 1989 року по листопад 1990 року він був заступником міністра закордонних справ Норвегії [3].

У Відні 5 липня 2007 року Кнут Воллебек був призначений на посаду Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин на трирічний термін, замінивши на цій посаді шведа Р. Екеуса. Держави-учасниці «ОБСЄ» 20 серпня 2010 року прийняли рішення залишити на посаді Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин Кнута Веллебека на ще один трирічний термін.Верховний Комісар Воллебек отримав міжнародне визнання за його роль у зміцненні миру і безпеки та захисту прав людини, які були постійною темою в його політичній і дипломатичній кар'єрі. Як міністр закордонних справ Норвегії (1997—2000), Веллебек був Головою ОБСЄ в 1999 році в той час, коли через міжетнічну напруженість спалахували з грандіозною швидкістю нові кризи в регіоні країн-членів ОБСЄ. У цій ситуації він зіграв ключову роль в спробах знайти мирне вирішення конфлікту в Косово напередодні війни, саме він керував зусиллями міжнародного співтовариства щодо встановлення присутності в Косово і надання допомоги в реконструкції та реабілітації постраждалим у зв'язку з наслідками воєнних дій [1].Лідерські і політичні вміння дипломата Воллебека також сприяли прийняттю двох важливих документів на шостому саміті глав держав «ОБСЄ» в Стамбулі (листопад 1999 р.): «Декларації Стамбульського саміту» та «Хартії європейської безпеки», які становлять основу архітектури безпеки в Європі після закінчення «холодної війни». У 2005 році Воллебек очолював Групу семи членів, призначених для перегляду роботи ОБСЄ та проведення консультацій щодо її майбутніх реформ.Не лише в рамках ОБСЄ Воллебек мав справу з важкими наслідками міжнаціональної ворожнечі. Як міністр закордонних справ своєї країни, він заклав основи для миротворчого процесу в Шрі-Ланку, що спонсорувався норвезьким урядом, щоб сприяти переговорам між урядом Шрі-Ланки і представниками Таміл-Ілама, що були спрямовані на врегулювання міжетнічних конфліктів.У 1993 році дипломат Воллебек був призначений заступником співголови Міжнародної конференції по колишній Югославії і відповідальний за переговори між урядом Хорватії і так званими Країнами Республіки .У 2001 році посол Воллебек був призначений командиром королівського ордена Святого Олафа Його Величністю Королем Норвегії Харальдом П'ятим за багаторічну державну службу. Він також був удостоєний низки почесних звань і орденами, у тому числі почесним докторським ступенем в Коледжі Св. Олафа і Коледжі Конкордіа, штату Міннесота, США [2]^[3].