Ключові національні університети

Ключові національні університети (кит. National Key Universities) раніше відносили до університетів, визнаних престижними та які отримали високий рівень підтримки центрального уряду Китайської Народної Республіки[1]. У 1990-х роках термін більше не є офіційним[2][3]. Термін «zhòngdiǎn» 重点, перекладений тут як «ключовий», у цій фразі також можна перекласти як «головний», «пріоритетний» або «центральний»[4]. Термін «Ключові національні університети» тоді втратив чинність, і тепер ці школи зазвичай називаються «Подвійними університетами першого класу», що базується на Державному плані подвійного першого класу університетів Китаю[2][5]. Однак він залишається частиною народної мови, про що свідчать численні статті китайських ЗМІ, які все ще згадують про «національні ключові університети»[1][6].

Членство

У грудні 1954 року шість шкіл були вперше визначені Міністерством освіти як національні ключові університети: Пекінський університет, Університет Цінхуа, Китайський університет Реньмінь, Харбінський технологічний інститут, Пекінський медичний коледж і Пекінський університет сільського господарства[7][8].

Згодом уряд Китаю в 1959 році визначив список з 20 ключових національних університетів[7], до якого входили Пекінський університет, Університет Цінхуа, Університет науки і технологій Китаю, Університет Женьмінь, Пекінський університет сільського господарства, Пекінський педагогічний університет, Пекінський інститут аеронавтики, Пекінський технологічний інститут, Пекінський медичний університет, Фуданський університет, Шанхайський університет Цзяотун, Східно-Китайський педагогічний університет, Шанхайський перший медичний коледж, Тяньцзінський університет, Харбінський технологічний інститут, Сіаньський університет Цзяотун і Північно-Західний політехнічний університет[9].

До кінця 1960 року до списку було додано ще 44 університети, що склало 64 національних ключових університети[7][10]. До кінця 1965 року було 68 ключових національних університетів[11], включаючи Чжецзянський університет, Пекінський медичний коледж, Нанкінський університет, Університет Сунь Ятсена, Південно-Східний університет, Університет Тунцзі, Уханьський університет, Науково-технічний університет Хуачжун, Нанькайський університет, Сяменьський університет, Південно-Китайський технологічний університет, Сичуаньський університет, Шаньдунський університет, Цзіліньський університет, Ланьчжоуський університет, Далянський технологічний університет, Чунцінський університет, Університет електронних наук і технологій Китаю, Північно-Східний університет і Шаньдунський океанський коледж серед інших[12].

Історія

Уряд Китаю зробив кілька категорій національних ключових університетів в історії[13] З 1954 по 1980-ті роки було визначено близько 100 національних ключових університетів[7]. Однією з попередніх груп є Проект 211, який було створено в 1995 році для посилення стандартів досліджень у провідних університетах Китаю, причому університети, які перевищують порогове значення, отримують значно більше коштів. До 2008 року 116 вищих навчальних закладів були учасниками Проекту 211[13].

Інша більш вибіркова група - Проект 985, створена в 1998 році. Китайський уряд включив 39 дослідницьких університетів високого рівня, які пропонують всеосяжну та провідну освіту, до Проекту 985 і обмежив їх членство до цих 39 у 2011 році[13].

Найбільш відбірковою групою є Ліга C9, заснована центральним урядом Китаю на 100-річчя Пекінського університету 4 травня 1998 року в рамках проекту 985 з метою просування китайської вищої освіти шляхом офіційного формування елітної групи університетів для виховувати кращих учнів і ділитися ресурсами. Було відібрано дев'ять університетів, їм було виділено фінансування, і 10 жовтня 2009 року відносини між цими дев'ятьма університетами були офіційно оформлені в Лігу С9 Китаю.

Примітки

Посилання


🔥 Top keywords: Головна сторінкаЧемпіонат Європи з футболу 2024Спеціальна:ПошукВікіпедія:Культурна спадщина та видатні постаті (2024)Збірна України з футболуБріджертониЧемпіонат Європи з футболу 2020YouTubeУкраїнаЧемпіонат Європи з футболуЗбірна Румунії з футболуРебров Сергій СтаніславовичГлобальний саміт мируРадіо «Свобода»ДефолтРумуніяЛунін Андрій ОлексійовичНаціональна суспільна телерадіокомпанія УкраїниДень батькаДовбик Артем ОлександровичШевченко Андрій МиколайовичЯрмоленко Андрій МиколайовичЧемпіонат Європи з футболу 2024 (кваліфікаційний раунд)Мудрик Михайло Петрович138-ма зенітна ракетна бригада (Україна)FacebookЄрмак Андрій БорисовичСексВійськові звання України22-га окрема механізована бригада (Україна)Зінченко Олександр ВолодимировичТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиДумками навиворіт 2Чемпіонат Європи з футболу 2016Список операторів систем розподілу України2024 у телебаченніMegogoСписок українських жіночих іменКиїв