Київський земельний банк

Київський земельний банк був одним з десяти акціонерних земельних банків Російської імперії, що виникли в 1871–1873 роках в ході кредитної реформи, яка почала здійснюватися після скасування кріпацтва імператором Олександром II в 1861 році^[2] і проіснували аж до революційних потрясінь 1917 року. Крім Київського, в їх число входили так само Донський, Харківський, Полтавський, С.-Петербурзько -Тульський, Московський, Бесарабсько-Таврійський, Нижегородсько-Самарський, Віленський і Ярославсько-Костромський земельні банки. Складений капітал цих кредитно-фінансових установ, які надавали короткострокові і довгострокові позики під заставу як земель, так і міської нерухомості, на 1 липня 1898 році становив 51716520 руб.^[3].

Відповідно до затвердженого в червні 1872 року Статуту, Банк здійснював як довгострокове (до 66 років і 2 місяців — під заставу землі і до 38 років і 4 місяців — під заставу міської нерухомості), так і короткострокове (строком до 3 років) кредитування^[4] на територіях, що належать до Київської, Чернігівської, Подільської та Волинської губернії. Засновниками Київського земельного банку виступили землевласник Київської та Подільської губерній, шталмейстер двору Його Імператорської Величності князь Михайло Вікторович Кочубей; землевласник Київської та Полтавської губерній, гофмейстер двору Його Імператорської Величності Петро Дмитрович Селецький; землевласники Київської губернії князь Кудашев і Я. В. Тарновський, землевласник Подільської губернії Виноградський і ще низка осіб^[5].

Головна контора Київського земельного банку з 1886 року розташовувалася в будівлі по вулиці Інститутська, 7, яка спочатку належала першій Київській біржі, до того, як біржовики перемістилися на Хрещатик. В даний час в цьому будинку — пам'ятці архітектури роботи Георгія Павловича Шлейфера, розташований Клуб Кабінету Міністрів України^[6].