Кириченко Ірина Іванівна

Народилася 13 червня 1937 року в місті Ворошиловграді (нині Луганськ). Батька спортсменки у 1937 році після її народження репресували в Магадан, повертаючись з якого, той загинув. Після другого класу школи сім'я переїхала до Харкова. Там Кириченко почала займатися у вело-ковзанярській секції, де взимку змагалися на ковзанах, а влітку — на велосипедах. У швидкісному бігу на ковзанах спортсменка ставала чемпіонкою та рекордсменкою України. Закінчила «Харківський політехнічний інститут» за спеціальністю металургія.

З 1962 року Кириченко почала виступати на чемпіонах світу, де в спринті здобула два золота в 1964 та 1966 роках, чотири срібних медалі — в 1962, 1963, 1967, 1968 роках та одну бронзу в 1969 році.

Кириченко ставала чемпіонкою СРСР в спринті у 1964, 1966, 1967 роках та чемпіонкою СРСР в гіті на 500 м у 1961—1964, 1966, 1967 роках^[4]. 15-кратна чемпіонка СРСР, 30-кратна чемпіонка України, екс-рекордсменка СРСР і світу (рекорди трималися 18 років). Її рекорд України 36,7 с на 500 м з місця, встановлений у 1967 році, Любов Шуліка змогла покращити лише 2005 року, проїхавши дистанцію за 36,6 с.

У 1969 році спортсменка закінчила кар'єру велогонщиці, одружилася з тренером з велоспорту Ігорем Числовим, у 1971 році народила дочку. З 1973 року почала тренерську кар'єру разом із чоловіком у ФСТ «Динамо». Підготувала 15 майстрів спорту міжнародного класу, 70 майстрів спорту, десятки кандидатів у майстри спорту, сотні спортсменів масових розрядів^[5].

• Майстер спорту СРСР,
• Почесний майстер спорту СРСР (звання присвоювалось за виконання нормативу 4 роки підряд),
• Заслужений майстер спорту СРСР,
• Заслужений тренер України,
• «Почесний ветеран України»,
• Почесний ветеран ФСТ «Динамо»,
• «Почесний динамівець»^[5].

• Велотрек «Динамо»