Кизлярський район

Район розташований у північній частині Дагестану. Межує з півночі і з заходу з Тарумовським районом, на півдні — з Бабаюртівським, на заході — з Чеченською Республікою, на сході — з Каспійським морем.

Територія Кизлярського району розташована на Прикаспійськй низовині, в гирлі річки Терек, що відбивається на характері рослинності і ландшафту.

Ландшафт степового типу з наявністю луків, заболочених ділянок, а також солончакових пустель. Площа території району — 3047 км².

У заболочених низинних ділянках зустрічаються великі зарості очерету.

Тваринний світ представлений: рептиліями (гадюки), птахами (фазан, водоплавні дикі качки, лиски та ін.), ссавцями (очеретяний кіт, корсак, дикий кабан, ондатра, тушканчик). У річках і на Каспії водиться різноманітна риба: осетер, севрюга, білуга, черноспинка, вобла, сазан, сом , щука, судак тощо.

• Державний природний заказник федерального значення «Аграханський»^[1]

Кизлярський район було утворено в 1920 році. З 22 лютого 1938 по 22 березня 1944 року був Кизлярським округом Орджонікідзевського краю. З 22 березня 1944 по 9 січня 1957 року — перебував у складі Грозненської області. 9 січня 1957 року переданий до складу Дагестанської АРСР.

Економіка Кизлярського району — сільське господарство, що включає в себе:

1. Відгінне тваринництво. Коли взимку з гірських територій в основному невеликарогата худоба переганяється на більш м'які, порівняно з горами, пасовища.

2. Рибальство. В силу близькості Каспійського моря в прибережних населених пунктах рибальствоє основною галуззю господарства. Чимале значення має також мережа каналів і озер на територіїсамого Ктзлярського району, що грають безпосередню роль для нересту риби, що мешкає в Каспії.

3. Виноробство.

4. Поширене вирощування зернових культур, зокрема рису, баштанних культур, розвинуте овочівництво, садівництво.

Населення — 70 200 чоловік.

Частка росіян і терських козаків в районі скоротилася з 78,6 % (16 471 житель) в 1959 році до 12,33 % (8294 жителів) в 2010 році, тоді як частка гірських народів Дагестану збільшилася за 1959—2010 роки: аварців з 4,0 % (862 особи) до 46,62 % (31 371 осіб), частка даргинців — з 0,8 % (165 людини) до 19,46 % (13 092 осіб), частка лезгин — з 0,01 % (3 особи) до 3,39 % (2283 особи), лакців — з 0,1 % до 3,51 % (2361 осіб). Частка сусідніх ногайців і кумиків скоротилася за 1959—2010 роки з 8,3 % (1786 осіб) до 4,79 % (3220 осіб) та з 2,0 % (422 людини) до 1,35 % (909 осіб) відповідно при чисельному зростанні.

Національний склад населення за даними Всеросійського перепису населення 2010 року^[2]: