Катартові
| Катартові Час існування: еоцен - наш час | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Кондор королівський (Sarcoramphus papa) | ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
 Мапа поширення катартових | ||||||||||||||
Роди | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||
|
Катартові[1], американські грифи або грифи Нового Світу (Cathartidae) — родина птахів з ряду катартоподібних, що мешкають в районах Північної і Південної Америки з помірним і тропічним кліматом. Представники родини характеризуються крупними розмірами і ширяючим польотом; живляться падаллю. В результаті конвергентної еволюції вони придбали велику схожість з деякими денними хижими птахами (грифами Старого Світу), займаючи аналогічну екологічну нішу.
Філогенетичне походження
Незважаючи на чималу кількість знайдених залишків катартових[2][3][4][5][6][7][8], шляхи їх еволюції остаточно не з'ясовані. Багато вимерлих таксонів, які в рівній мірі могли б належати до катартових, так і до інших груп птахів, вважаються представниками цієї родини. У доісторичні часи катартовіможливо мешкали в Європі і навіть могли там еволюціонувати, хоча свідоцтва цього залишаються дуже спірними. Незалежно від походження, в пліоцені та плейстоцені спостерігалася набагато більша різноманітність катартових, порявняна з різноманітністю грифів Старого Світу. Зникнення катартових в Новому Світі збігається з вимиранням великих ссавців плейстоцену — їх основного джерела живлення.
Вимерлими родами цієї родини вважаються:
- Diatropornis (пізній еоцен/ранній олігоцен — середній олігоцен, Франція)
- Phasmagyps (ранній олігоцен, захід і центр Північної Америки)
- Brasilogyps (пізній олігоцен — ранній міоцен, Бразилія)
- Hadrogyps (середній міоцен, південний захід Північної Америки)
- Pliogyps (пізній міоцен — пізній пліоцен, південь Північної Америки)
- Perugyps (пізній міоцен/ранній пліоцен, південь і центр Перу)
- Dryornis (ранній — пізній пліоцен, Аргентина, можливо належить сучасному роду Vultur)
- Aizenogyps (пізній пліоцен, південний схід Північної Америки)
- Breagyps (пізній плейстоцен, південний захід Північної Америки)
- Geronogyps (пізній плейстоцен, Перу)
- Wingegyps (пізній плейстоцен, Бразилія)
- Parasarcoramphus (Європа)
Залишки птахів, схожих на катартових, які були знайдені в Монголії (пізній олігоцен), біля озера Крік-Майн (Creek Mine, США, пізній міоцен/ранній пліоцен), в Аргентині (середній пліоцен) і в пізніших відкладеннях на Кубі[9], ще не отримали вичерпної наукової оцінки щодо їх родової приналежності. Є також вимерлі види всередині існуючих нині родів.
Факт присутності катартових в Європі за часів неогену не має достатнього підтвердження. У найранішому періоді Неогену в Європі мешкав рід Plesiocathartes, що можливо належить до грифів Нового Світу. З іншого боку, рід Neocathartes, що довгий час зараховувався до катартових, нині відносять до вимерлої родини Bathornithidae журавлеоподібних птахів.
Відома близька до катартових вимерла родина тераторнід, що морфологічно є (північно) американським двійником катартових[10]. Вид Aiolornis incredibilis, що належить до цієї родини, іноді називають «гігантським кондором», оскільки він повинен був би виглядати подібно до сучасних птахів. Проте тераторніди не мають дуже близької філогенетичної спорідненості з сучасними кондорами, а швидше за все є прикладом конвергентної і паралельної еволюції. Деякі дослідження указують на те, що тераторніди все ж таки повинні мати меншу зовнішню схожість з катартовими, оскільки вони, ймовірно, були більш хижими птахами, на відміну від сучасних катартових.
Раніше вважалося, що катартові мають віддалену спорідненість з грифами Старого Світу або іншими денними хижими птахами (ряду соколоподібних, Falconiformes). Зовні вони нагадують грифів Старого Світу завдяки конвергентній еволюції, але по морфологічних, поведінковим і генетичним особливостям набагато ближче до лелек, що пізніше виразилося в їх приєднанні до ряду лелекоподібних[11][12][13][14].
Тим не менш, за останній час їх відношення до лелекоподібних також піддається критиці деякими дослідниками, оскільки в традиційній класифікації лелекоподібні не вважаються монофілетичною групою, а по класифікации Сиблі і Алквіста є парафілетичною групою, тобто не включають всі групи, що виникли від одного і того ж загального предка. З іншого боку, спроби відновити еволюційну історію всього ряду лелекоподібних за допомогою молекулярного аналізу, як це було зроблено, наприклад, Сиблі і Алквістом, також виглядають неоднозначними. Відповідно, деякі учені виступають за повернення цієї родини до ряду соколоподібних[15] і навіть за її виділення в окремий ряд Cathartiformes (разом з вимерлою родиною Teratornithidae), не пов'язаний тісно ні з хижими птахами, ні з лелеками[16]. Зрештою, у 2014 році було проведено масштабне генетичне дослідження аналізу ДНК хижих птахів, згідно з яким катартові є близькими до яструбоподібних, за винятком соколових, яких виокремили в монотипових ряд соколоподібних[17].
Систематика
Родина містить 7 сучасних видів у 5 родах:
- рід Катарта (Cathartes)
- Катарта червоноголова (Cathartes aura)
- Катарта саванова (Cathartes burrovianus)
- Катарта лісова (Cathartes melambrotus)
- рід Урубу (Coragyps)
- Урубу (Coragyps atratus)
- рід Каліфорнійський кондор (Gymnogyps)
- Кондор каліфорнійський (Gymnogyps californianus)
- рід Королівський кондор (Sarcoramphus)
- Кондор королівський (Sarcoramphus papa)
- рід Кондор (Vultur)
- Кондор андійський (Vultur gryphus)
Зовнішній вигляд
Грифи Нового Світу — великі птахи-некрофаги (падальники) довжиною 60—112 см. Мають носові отвори без перегородки, дзьоб, звужений до кінця, і хвіст, що складається з 12 рульових пір'їн. Оперення, як правило, коричневий-чорне, на нижній поверхні крила є світлі ділянки. Різниці Самок і самців зовні невиразні.
Гребінчасті грифи, до яких відносять андійського (Vultur gryphus) і каліфорнійського (Gymnogyps californianus) кондорів і королівського грифа (Sarcoramphus papa), відрізняються м'ясистими гребенями в основі дзьоба і на лобі.
Андійський кондор має оперення чорного кольору з білим коміром і плямами на крилах, з червоною голою шиєю. Цей вид характеризується довжиною до 130 см, а шириною з розпростертими крилами до 3,2 м, будучи найбільш крупним представником кілегрудих птахів. Водиться у високих горах Південної Америки — від Еквадору до 45° пд.ш. (Чилі). Харчується трупами крупних тварин, але харчується і трупами овець та інших дрібніших ссавців. Каліфорнійський кондор, близький до андійського, але декілька дрібніше останнього. Водиться в горах Каліфорнії і Аризони. Практично зник в 20 столітті; починаючи 1980 року вельми успішно здійснюється програма відновлення чисельності цього виду.
Королівський гриф відрізняється оперенням білого і рожево-білого кольору, окрім чорного махового і рульового пір'я і забарвлених червоним і жовтим кольором голови і шиї, завдовжки близько 90 см. Водиться в лісистих країнах Південної Америки — від 32° пд.ш. у Аргентині до південної Мексики.
Грифи з родів катарта (Cathartes) та урубу (Coragyps) не мають м'ясистих виростов. Катарта червоноголова (Cathartes aura), чорно-бурого кольору з металевим блиском і червоною головою і шиєю, завдовжки 78 см, а Coragyps atratus, чорного кольору з бурим відтінком і сірою головою і шиєю, завдовжки 60 см, поширені по всій Америці.
