Кассіопея A

Розрахунки (виходячи зі спостережуваного розширення) вказують на вибух, який мав спостерігатися на Землі близько 1667 року. Астроном Вільям Ешворт та інші припустили, що королівський астроном Джон Флемстид випадково спостерігав наднову 16 серпня 1680 року, коли він вніс до каталогу зорю поблизу розташування наднової. Інше припущення недавніх міжгалузевих досліджень полягає в тому, що наднова була міфічною «денною зорею», яку спостерігали 1630 року й яка ознаменувала народження Карла II, майбутнього монарха Великої Британії^[8]. У будь-якому разі, більше ніяких наднових Чумацького шляху неозброєним оком із Землі не спостерігалось.

Оболонка розширення має температуру близько 30 млн Кельвінів (50 мільйонів градусів за Фаренгейтом) і розширюється зі швидкістю 4000-6000 км/сек^[2].

Спостереження залишку за допомогою телескопа «Габбл» показали, що, всупереч початковому припущенню, що речовина залишку розширювалась однорідно, існують високошвидкісні окраїнні вузли викидів, які рухаються з поперечними швидкостями 5500−14 500 км/с, а найбільша швидкість спостерігається у двох майже протилежних джетів^[2]. Якщо на зображеннях залишку використати різні кольори для позначення речовини різного хімічного складу, стає видно, що такі речовини часто залишились скупчені в залишках вибуху^[3].

1980 року радіоджерело мало щільність потоку 2720±50 Янських на частоті 1 ГГц^[9]; його щільність на частоті 1 ГГц зменшується на 0,97±0,04 % на рік^[9]. Це зниження означає, що на частотах нижче 1 ГГц Cas A зараз менш інтенсивне, ніж Лебідь А. На частотах вище 1 ГГц залишається найяскравішим позасонячним радіоджерелом на небі.

1979 року Шкловський прогнозував, що Cas A має чорну діру^[10] 1999 року рентгенівська обсерваторія «Чандра» виявила «схоже на гарячу точку джерело» близько до центра туманності. Імовірно, що це нейтронна зоря або чорна діра^[11][12].

Хоча Cas X-1 (або Cas XR-1), ймовірно найяскравіше рентгенівське джерело в сузір'ї Кассіопеї, але під час польоту зондувальних ракет Aerobee 16 червня 1964 року його виявлено не було (хоча воно розглядалось як можливе джерело)^[13]. Cas A було проскановано під час чергового польоту ракети Aerobee 01 жовтня 1964 р., але істотного рентгенівського потоку (вище фону) на його місці не було^[14]. Cas XR-1 було виявлено у результаті польоту ракети Aerobee 25 квітня 1965^[15] на координатах RA 23^г 21^х DEC +58° 30′^[16]. Cas X-1 — це Cas A, залишок наднової типу ІІ на RA 23^г 18^х DEC +58° 30′^[17].

Позначення Cassiopeia X-1, Cas XR-1, Cas X-1 більше не вживаються, а рентгенівське джерело є Cas A (SNR G111.7-02.1) на 2U 2321+58.

Інфрачервона луна спалаху Кассіопеї А спостерігалась на довколишніх хмарах газу з використанням космічного телескопу «Спітцер»^[1]. Записаний спектр довів, що наднова мала тип IIb, тобто, утворилась у результаті колапсу й вибуху масивної зорі, яка швидше за все була червоним надгігантом із гелієвим ядром, який втратив майже всю свою водневу оболонку. Це було перше спостереження інфрачервоної луни наднової, спалах якої безпосередньо не спостерігався, що відкриває можливості для вивчення та реконструкції минулих астрономічних подій^[18].

2013 року астрономи виявили у Кассіопеї А фосфор, що підтвердило, що цей елемент утворюється у процесі нуклеосинтезу в наднових. Співвідношення фосфору до заліза у речовині залишку наднової може бути до сотні разів вищим, ніж у Чумацькому шляху в цілому^[19].

• Перелік залишків наднових
• Світлова луна

• 3D візуалізація Кассіопеї А [Архівовано 16 березня 2009 у Wayback Machine.], BBC News.