Карічев Раміз Ісаєвич

Розпочинав займатися футболом у своєму рідному місті Батумі. Першою командою Карічева було місцеве «Динамо». Звідти він був запрошений в московське «Торпедо» головним тренером команди С. Бухтєєвим на місце правого крайнього нападника^[1]. У складі чорно-білих футболіст стане бронзовим призером чемпіонату СРСР (1945 р.) і володарем кубка СРСР (1949 р.). Майстер спорту СРСР. На початку 1950 року перейшов до клубу «Даугава» (Рига). У 1952 році перейшов до клубу «Калев» (Таллінн), в складі якого й завершив кар'єру гравця.

Після завершення кар'єри футболіста Раміз Карічев перейшов на тренерську роботу. Він очолював команди: «Металург» (Запоріжжя), «Червоне Знамя» (Іваново)^[2], «Авангард» (Миколаїв)^[3], «Авангард» (Сімферополь), «Металург» (Череповець), «Уралмаш» (Свердловськ), «Зеніт» (Іжевськ), «Іртиш» (Омськ)^[4], «Локомотив» (Вінниця)^[5], «Мешахте» (Ткібулі). У 1963 році закінчив Державний Центральний ордена Леніна інститут фізичної культури. Заслужений тренер РРФСР 1964 року.

У 1969 році Раміз Карічев помер у Москві.

• Вища ліга чемпіонату СРСР
  • Бронзовий призер (1): 1945

• Кубок СРСР
  • Володар (1): 1949

• Майстер спорту СРСР

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті footbook.ru
• Усі тренери «Текстильника»
• Профіль тренера [Архівовано 4 вересня 2017 у Wayback Machine.] на сайті tavriya-history.ru