Карой Фогль

Основна частина кар'єри гравця пройшла в клубі «Уйпешт», де Карой був однією з головних зірок, лідером і багаторічним капітаном команди. Високий, потужний, жорсткий гравець, з почуттям ритму, баченням поля, швидкістю і відмінними бійцівськими і лідерськими якостями^[1].

З 1918 року в клубі, а з 1920 року і в збірній основним партнером по захисту Кароя Фогля був його рідний брат Йожеф Фогль. Їх знаменитий дует називали Фогль-бар'єр або Фогль-застава (угор. Fogl-gát — дослівно Фогль-гребля), відзначаючи таким чином його надійність і непрохідність.

У роки виступів Кароя Фогля «Уйпешт» був третьою силою в угорському футболі, лише сподіваючись на подолання гегемонії клубів МТК і «Ференцварош». Протягом 10-х — 20-х років клуб тричі займав друге місце чемпіонату і шість разів третє. Також при безпосередній участі Кароя Фогля «Уйпешт» чотири рази виходив у фінал кубка країни, по два рази поступаючись МТК і «Ференцварошу»^[2].

Перші значні титули «Уйпешт» завоював у 1929—1930 роках. Команда виграла престижний міжнародний трофей Кубок Мітропи і вперше стала чемпіоном Угорщини. Вклад Кароя Фогля у ці перемоги мінімальний, він уже завершував свою кар'єру. Тому зіграв лише одну гру в чемпіонаті і жодної у Кубку Мітропи, хоча у більшості джерел цей трофей йому занесено до досягнень. Йожеф Фогль продовжував грати за команду, перейнявши від брата капітанську пов'язку. У Кубку Мітропи на рахунку Кароя Фогля є два матчі у 1927 році^[2].

Після «Уйпешту» виступав у команді «Вашаш», у складі якого зіграв три матчі.

2 червня 1918 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини в грі проти збірної Австрії (2:0).

В 1924 році був учасником Олімпійських ігор у Франції. Збірна Угорщини в першому раунді перемогла збірну Польщі (5:0), а у другому несподівано поступилась скромній збірній Єгипту (0:3). Партнером Кароя Фогля у цих матчах був Дьюла Манді із МТК, а брат Йожеф залишився серед запасних гравців.

Загалом у 1918—1929 роках зіграв у складі збірної 51 матч, що є значним показником для того часу, і забив два голи. У 17 матчах був капітаном.

В 1934—1935 роках паралельно очолював болгарський клуб «Спортклуб» із Софії і збірну Болгарії. Став чемпіоном Болгарії. Зі збірною працював у семи матчах, у яких команда здобула дві перемоги і п'ять разів поступилась^[3]. Тренував команду в матчі відбору до Чемпіонату світу 1934 року проти збірної Угорщини (1:4).

Далі працював у клубах Румунії, Угорщини і Польщі. В 1947 році став чемпіоном Польщі з командою «Варта» (Познань).

Помер 12 січня 1969 року у місті Будапешт, кілька днів не доживши до 74-річчя.

Як гравець

• Чемпіон Угорщини: 1929–30
• Срібний призер Чемпіонату Угорщини: 1920–21, 1922–23, 1926–27
• Бронзовий призер Чемпіонату Угорщини: 1916–17, 1918–19, 1921–22, 1923–24, 1927–28, 1928–29
• Фіналіст Кубка Угорщини: 1922, 1923, 1925^[4], 1927

Як тренер

• Чемпіон Болгарії: 1934–35
• Чемпіон Польщі: 1947