Кариби
Кари́би (англ. Caribbean; застаріла назва — Вест-І́ндія від англ. West Indies, букв. «Західна Індія») — група островів в Атлантичному океані між Північною і Південною Америкою. Належить до Північної Америки.
.svg)
Включає Багамські, Великі Антильські й Малі Антильські острови. Загальна площа 244 890 км² (Великі Антильські — 216 260, Малі Антильські — 14 095 та Багамські — 14 535). Усі Антильські острови значно підіймаються над рівнем моря. Багамські ж острови утворені кораловими рифами. Найвищі гори розташовуються в західній частині Гаїті (2184 м), в східній частині Куби (2375 м) та в північній частині Ямайки (2341 м); східні береги Малих Антильських островів є рівнинами; гори круто спускаються в долини. Численні бухти островів є зручними гаванями. Куба, Віргінські та Багамські острови оточені величезними кораловими рифами, що підіймаються на поверхню моря та вкриті пальмами. Багато островів (особливо Малі Антильські) мають ознаки вулканічного походження.
Клімат
Клімат Карибських островів доволі схожий. Спекотна та волога пора року — весна, починається в травні; у середині місяця випадає перший періодичний дощ, щоденно близько полудня. Після 14-денних дощів починається посушливе тропічне літо; спека пом'якшується морськими вітрами та східними пасатами, що дмуть впродовж цілого року; не зважаючи на спеку клімат — вологий, що сприяє небезпеці поширення тут жовтої гарячки й інших хвороб, притаманних тропічним країнам. Чистіше повітря в горах. У липні дощі посилюється, особливо на Великих Антильських островах, а на Малих найбільше опадів у серпні та жовтні; тоді ж відбуваються великі повені на річках; з серпня по жовтень бувають урагани, що часто призводять до великих спустошень. З кінця листопада починається зима (порівняно сухий час), що триває до травня — найкращої пори року у цих місцях.
Рослинний та тваринний світ
Острови вкрито пишною американською рослинністю; у низинах — тропічні рослини, в горах — європейські фруктові дерева; величезні лугові простори (савани) розляглися на великих островах. Основний здобуток островів становлять продукти технічних рослин; ваніль дико росте в лісах Ямайки, агава — на Кубі та Багамських островах; на багатьох островах ростуть індиго, какао, кокосові пальми, тютюн, бавовна. Хлібне дерево пересаджене з Таїті на Ямайку. Із зернових рослин вирощують багато кукурудзи, пшениці — дуже мало. Основні продукти експорту — цукор і кава. Цукрову тростину, що росте на Карибських островах, було завезено сюди з Канарських островів іспанцями в XVI столітті, а кавове дерево — голландцями та французами з Аравії.
До прибуття європейців на островах було дуже мало місцевих видів тварин: агуті, опосум і породи невеликих мавп; доволі багато скорпіонів, змій; в тихих водах живуть каймани. На Ямайці виловлюють черепах; птахи відрізняються блискучим пір'ям: папуги, колібрі. Усі домашні тварини перевезено з Європи, і тепер рогата худоба та коні частково здичавіли, подібно до того, як це сталося в саваннах Південної Америки.
Води карибського басейну наповнені життям. Коралові рифи дають притулок величезній кількості живих істот. Різноманітні види безхребетних, хрящеві й кісткові риби. З великих хижаків тут мешкають різні види акул, зокрема акула-бик, акула тигрова, акула шовкова та карибська рифова акула.
Історичні відомості
Колумб 1492 року відкрив Багами, Кубу, Гаїті й Пуерто-Рико; на цих островах, а також на Багамських і на Ямайці мешкали два різні племені, що розмовляли різними мовами: кариби — войовниче плем'я та араваки (arrowaks, Arawaks) — мирне. Карибів до кінця XIX століття лишилося небагато на берегах Південної Америки, куди їх переселили іспанці.
Іспанці заснували перші колонії на Кубі; з 1503 року. Усі землі було розділено між європейцями, а тубільців обернено в рабство, а на початку XVII століття вони зовсім вимерли. З другої половини XVI століття острови зовсім занепали: жодне європейське судно не було спроможне перевозити товари, самі мешканці повинні були вести торгівлю тільки з Севільєю, а з 1720 р. — із Кадісом; значна кількість колоністів виселилася, все невеликі міста було знищено з метою припинення контрабандної торгівлі; з 1630 р. колонії зазнали пограбування флібустьєрів, що створили справжню державу розбійників. Зі створенням на Карибах колоній інших європейських держав (з XVII ст. та особливо з половини XVIII століття) карибські колонії почали знову розквітати.
Наприкінці XIX століття всі острови (за винятком Гаїті з сусідніми маленькими островами — 77 254 км²) були колоніями європейських держав:
- Іспанські колонії були найбільшими (площа — 128 148 км²):
- Британські колонії (34 499 км²):
- Ямайка та Кайманові острови — 11 443 км²
- Багамські острови — 14 535 км²
- Тринідад — 4544 км²
- Навітряні острови (Windward Islands), або Барбадос з островами Тобаго, Гренада, Сент-Вінсент, Сент-Люсія, губернаторство Антигуа (Antigua), з островом Антигуа — 2150 км²
- Підвітряні острови (Leeward-Islands), групою островів: Аруба, Кюрасао, Домініка, Монтсеррат (Montserrat), Сент-Крістофер, Невіс, Ангілья (Anguilla) та Тортола (Tortolla), всього — 1827 км²
- Французькі колонії (2858 км²):
- великі острови Мартиніки (988 км²)
- Гваделупа — 1628,43 км²
- Сен-Мартен — 53, 2 км²
- Сен-Бартелемі (21 км²)
- Нідерландські колонії (1130,33 км²) складалися з островів Кюрасао, Сінт-Естатіус (Св. Євстахія) та Саба.
- Данські колонії (359 км²) складалися з островів Св. Хреста (Санта-Крус), Св. Іоана (Сент-Джон) і Св. Хоми (Сент-Томас). Пізніше відійшли до США.
Темношкірі мешканці з'явилися на островах за часів ввезення сюди африканських рабів (близько 1511 р.). У британських колоніях рабство було ліквідовано з 1834 р., на Гаїті рабство зникло з часів повстання негрів наприкінці XVIII століття, у данських колоніях — з 1847 року, у французьких — з 1848 року, потім — у голландських та іспанських колоніях.
Наразі на більший частині Карибських островів розташовані незалежні держави.
Країни та території
Нижче подана таблиця карибських країн та територій[1][2][3].
- Країни, що мають вихід до вод Карибського моря
| Країна чи територія | Площа (км²)[4] | Населення (оцінка 2008)[5] | Густота населення (осбі/км²) | Столиця |
|---|---|---|---|---|
| Північна Америка | ||||
 Мексика | 1 964 375 | 112 322 757 | 57.1 | Мехіко |
 Беліз | 22 966 | 307 000 | 13.4 | Бельмопан |
 Гватемала | 108 889 | 14 027 000 | 128.8 | Гватемала |
 Гондурас | 112 492 | 7 466 000 | 66.4 | Тегусігальпа |
.svg){kind=small} Коста-Рика | 51 100 | 4 579 000 | 89.6 | Сан-Хосе |
 Нікарагуа | 130 373 | 5 743 000 | 44.1 | Манаґуа |
 Панама[11][note 4] | 75 417 | 3 454 000 | 45.8 | Панама |
 Сальвадор | 21 041 | 6 163 000 | 293.0 | Сан-Сальвадор |
| Південна Америка | ||||
 Венесуела | 912 050 | 26 414 815 | 27,8 | Каракас |
 Гаяна | 214 970 | 770 794 | 3,6 | Джорджтаун |
 Колумбія | 1 138 910 | 45 013 674 | 37,7 | Богота |
 Суринам | 163 270 | 438 144 | 2,7 | Парамарибо |
 Французька Гвіана (Франція) | 91 000 | 209 000 | 2,1 | Каєнна |
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.