Карас Еміліан Євгенович

Еміліан (Еміл) Євгенович Карас (рум. Emilian "Emil" Caras; 21 грудня 1967, Кишинів) — радянський і молдавський футболіст, футбольний тренер.

Ф
Еміл Карас
Особисті дані
Повне ім'яЕміліан Євгенович Карас
Народження21 грудня 1967(1967-12-21) (56 років)
 Кишинів, СРСР
Громадянство Молдова
Позиціязахисник
Юнацькі клуби
СРСР Спортінтернат (Кишинів)
Професіональні клуби*
РокиКлубІ (г)
1985–1986 СРСР «Заря» (Бєльці) 38 (2)
1986 СРСР «Ністру» 10 (0)
1987 СРСР «Заря» (Бєльці) 34 (1)
1989 СРСР «Тигина-РШВСМ» 26 (0)
1989–1995 СРСР Молдова «Зімбру» 167 (20)
1995 Молдова «Спуманте» 13 (0)
1996–1997 Молдова «Зімбру» 20 (0)
1997 Росія «Тюмень» 2 (0)
1996–1997 Молдова «Молдова-Газ» 21 (2)
1999 Молдова «Конструкторул» 4 (0)
1999–2000 Молдова «Молдова-Газ» 31 (90)
2000–2002 Молдова «Дачія» (Кишинів) 0 (0)
Національна збірна
РокиЗбірнаІ (г)
1991–1995 Молдова Молдова 9 (0)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2000—2004 Молдова «Дачія» (Кишинів) (асист.)
2004—2008 Молдова «Дачія» (Кишинів)
2008–2009 Молдова «Тирасполь»
2009 Молдова «Олімпія» (Бєльці)
2009 Росія «Аланія» (асист.)
2010–2012 Росія «Кубань»(асист.)
2012–2014 Росія «Динамо» (Москва)(асист.)
2014 Катар «Аль-Арабі» (Доха)(асист.)
2015 Румунія «Тиргу-Муреш»(асист.)
2015–2016 КНР «Цзянсу Сайнті»(асист.)
2016 Росія «Кубань»(асист.)
2016–2017 ОАЕ «Ан-Наср» (Дубай)(асист.)
2017–2018 Румунія «ЧФР Клуж»(асист.)
2018–2019 КНР «Гуйчжоу Хенфен»(асист.)
2020– Україна «Динамо» (Київ) (асист.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра

Клубна

Вихованець кишинівського спортінтернату. Кар'єру розпочав у 1985 році в клубі «Заря» з міста Бєльці, зігравши у тому сезоні 15 матчів. У 1986 році провів вже 23 зустрічі і забив 2 голи, після чого, у вересні[1], відправився в кишинівський «Ністру», де і дограв сезон, провівши 10 зустрічей. Сезон 1987 року знову провів у «Зарі», зігравши у 34 матчах і забив 1 м'яч.

У 1989 році виступав у складі клубу «Тигина-РШВСМ» з Бендер, зіграв 26 матчів, після чого, знову у вересні[2], відправився у «Ністру», де і дограв сезон, провівши 2 зустрічі. У сезонах 1990 і 1991 років зіграв, відповідно, 34 (забив 1 гол) і 28 матчів.

З 1992 по 1995 рік у складі того ж клубу, який змінив назву на «Зімбру» і грав у вже чемпіонаті Молдови, провів за цей час 103 матчі, в яких забив 19 голів, і став, разом з командою, чотириразовим чемпіоном країни, а також один раз дійшов до фіналу Кубка Молдови. Потім другу половину 1995 року грав за клуб «Спуманте» з Криково, провівши 13 матчів, після чого повернувся в «Зімбру», де потім виступав до 1997 року, провівши 20 зустрічей і ставши у складі клубу чемпіоном країни та володарем національного кубка.

У 1997 році перейшов в російський клуб «Тюмень», де, однак, не закріпився, провів 2 матчі в чемпіонаті і 1 зустріч в Кубку Росії, і вже в серпні залишив команду[3]. У тому ж році повернувся в Молдову, де продовжив кар'єру в клубі «Молдова-Газ», за який виступав до кінця 1998 року, провівши за цей час 21 матч і забив 1 гол.

На початку 1999 року поповнив лави клубу «Конструкторул», де, однак, не зміг закріпитися, зіграв лише 4 матчі в лізі, але дійшов разом з командою до фіналу Кубка і став віце-чемпіоном країни, після чого повернувся в клуб «Молдова-Газ», де потім виступав аж до завершення кар'єри гравця в 2000 році, провівши у свій останній сезон 31 матч.

У збірній

У складі національної збірної Молдови виступав з 1991 по 1995 рік, зіграв за цей час 9 матчів, в 6-х з яких виходив у стартовому складі, а у 3-х на заміну.

Тренерська

Після завершення кар'єри гравця зайнявся тренерською діяльністю, з 2000 року почав працювати в «Дачії», спочатку 2 роки в статусі граючого тренера, потім ще 2 роки помічником головного тренера[4], а після цього 4 роки, аж до жовтня 2008 року[5], очолював клуб, привівши його спочатку до 3-го місця в чемпіонаті в сезоні 2004/05, а потім і до 2-го в сезоні 2007/08, крім того, вивів команду у фінал Кубка країни 2004/05, а в 2006 році був названий тренером року в Молдавії[6].

Потім з грудня 2008 по 2009 рік працював в «Тирасполі»[6]. Наприкінці липня того ж року ненадовго очолив «Олімпію» (Бєльці)[7], де в свій час починав кар'єру гравця, примітно, що під керівництвом Караса «Олімпія» провела лише один офіційний матч — 7 серпня на виїзді проти клубу «Сфинтул Георге» з села Суручень, зустріч завершилася внічию 0:0[8].

З серпня 2009 року і до кінця сезону працював тренером-асистентом і перекладачем Мірчі Редніка у владикавказькій «Аланії»[9]. З 2010 року почав працювати асистентом Дана Петреску в «Кубані»[10], а потім і в усіх його наступних клубах.

30 липня 2020 року Карас увійшов до тренерського штабу Мірчі Луческу у «Динамо» (Київ), де обійняв посаду асистента головного тренера[11][12].

Досягнення

Як гравця

«Зімбру»

«Конструкторул»

Як тренера

«Дачія»

Особисті

  • Тренер року в Молдові: (1) 2006

Особисте життя

Еміл є племінником Йона Караса — теж колишнього радянського футболіста, а нині молдавського тренера, який працював у 1990-ті роки національною збірною Молдови[13].

Примітки

Посилання

🔥 Top keywords: Головна сторінкаЧемпіонат Європи з футболу 2024Спеціальна:ПошукВікіпедія:Культурна спадщина та видатні постаті (2024)Збірна України з футболуБріджертониЧемпіонат Європи з футболу 2020YouTubeУкраїнаЧемпіонат Європи з футболуЗбірна Румунії з футболуРебров Сергій СтаніславовичГлобальний саміт мируРадіо «Свобода»ДефолтРумуніяЛунін Андрій ОлексійовичНаціональна суспільна телерадіокомпанія УкраїниДень батькаДовбик Артем ОлександровичШевченко Андрій МиколайовичЯрмоленко Андрій МиколайовичЧемпіонат Європи з футболу 2024 (кваліфікаційний раунд)Мудрик Михайло Петрович138-ма зенітна ракетна бригада (Україна)FacebookЄрмак Андрій БорисовичСексВійськові звання України22-га окрема механізована бригада (Україна)Зінченко Олександр ВолодимировичТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиДумками навиворіт 2Чемпіонат Європи з футболу 2016Список операторів систем розподілу України2024 у телебаченніMegogoСписок українських жіночих іменКиїв