Кантор Ігор Володимирович
І́гор Володи́мирович Ка́нтор (1987—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Кантор Ігор Володимирович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 11 січня 1987 Грибовиця Волинська область | |
| Смерть | 14 липня 2014 (27 років) Черемшине Свердловський район | |
| Поховання | Іваничівський район | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Біографія
Народився Ігор Кантор 11 січня 1987 року в селі Грибовиця Іваничівського району. Навчався майбутній воїн у місцевій школі, після закінчення школи проживав у місті Нововолинську, працював підземним електросюсарем на Нововолинській шахті № 5. В 2006—2007 роках проходив строкову службу у повітряно-десантних військах України. 2011 року одружився; працював на заводі «Кроноспан» — оператор автоматичних та напівавтоматичних верстатів й установок.[1][2]
Призваний до збройних сил за мобілізацією 8 квітня 2014 року, служив у 51-ї механізованій бригаді. Разом із іншими бійцями бригади брав участь у відсічі збройній агресії Росії. 14 липня 2014 року у Свердловському районі Луганської області підрозділ бригади прийняв бій з терористичними угруповуваннями. Позиції українських військових бойовики обстріляли із реактивної артилерії, і один із зарядів влучив у бронемашину. Під час бою загинуло троє українських військових — Ігор Кантор, Олександр Абрамчук та молодший сержант Юрій Трохимук. Ігор не встиг скористатися бронежилетом, який йому купили односельці, та не встигли передати бійцеві.[1][2]
Удома у загиблого бійця залишилилась вагітна дружина.[1]
Похований Ігор Кантор на кладовищі у рідному селі Грибовиця.
Нагороди
4 червня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Вшанування пам'яті
- 9 квітня 2015 року у Нововолинську відбулось урочисте відкриття Стели Героям, на якій розміщені фотографії усіх жителів міста, які полягли під час Революції Гідності та війни на сході України: Сергія Байдовського, Романа Бірюкова, Сергія Бугайчука, Андрія Дрьоміна, Андрія Задорожнього, Андрія Комаристого, Павла Попова, Володимира Пушкарука, Олександра Свинчука та Ігора Кантора.[3]
- 2 квітня 2015 року Іваничівська районна рада на своїй сесії ухвалила рішення присвоїти ім'я Ігора Кантора Грибовицькій ЗОШ І-ІІ ступеня.[4][5]
- У рідному селі загиблого воїна на будівлі школи, де навчався Ігор Кантор, встановлено меморіальну дошку на його честь, а у приміщенні школи зроблений куточок загиблого героя.[6][4]
- Почесний громадянин Волині (посмертно)
Примітки
Джерела
- Ігор Кантор [Архівовано 15 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Кантор Ігор Володимирович [Архівовано 17 січня 2016 у Wayback Machine.]
- Указ Президента [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Небесна Гвардія [Архівовано 28 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Про присвоєння звання «Почесний громадянин Волині» [Архівовано 28 серпня 2021 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |