Камілло Еверарді
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (жовтень 2019) |
Камілло Еверарді (справжнє ім'я Каміль Франсуа Еврар, Camille François Everard, 15 листопада 1825 Дінан, Бельгія — 5 (17) січня 1899 Москва, Російська імперія) — співак (баритон) і педагог. Бельгієць за походженням. Чоловік Жоржетти Еверарді.
| Камілло Еверарді | |
|---|---|
 | |
| Народився | 15 листопада 1825[2] Дінан, Дінан[d], Намюр, Валлонія, Бельгія або Бельгія |
| Помер | 17 січня 1899[1] (73 роки) Москва, Російська імперія |
| Країна |  Бельгія |
| Діяльність | оперний співак, музичний педагог |
| Alma mater | Льєзька королівська консерваторія |
| Вчителі | Мануель дель Патрісіо Родрігес Ґарсія |
| Відомі учні | Nadezhda Salinad[3], Гущина Марія Михайлівна, Конча Катерина Йосипівна, Степан Трезвінський, Каміонський Оскар Ісакович, Бочаров Михайло Васильович, Горді Іван Якович, Золотницька Ольга Миколаївна, Левицький Федір Петрович, Молчановський Степан Федорович і Лисенко Софія Кононівна |
| Заклад | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського |
| Роки активності | з 1850 |
| Жанр | опера |
| У шлюбі з | Georgette Everardid |
У 1846 році закінчив Паризьку консерваторію. Удосконалював вокальну майстерність у Неаполі і в Мілані у Франческо Ламперті. У 1849 або за іншою версією 1850 дебютував в опері «Навуходоносор» Дж. Верді на сцені неаполітанського театру «Сан-Карло». У 1851—1857 рр. році співав на різних оперних сценах Європи.
У 1857 році співав у Відні. У тому ж році за рекомендацією співака Л. Лаблаша[en] був запрошений до Росії, у Петербург, де продовжив успішну сценічну кар'єру і співав в петербурзькій Італійської опері (став 1-м виконавців партій Лорда Генрі — «Чаттертон», 17 лютого 1867 і Мефістофеля — «Фауст», італійською мовою, 1863). «Історія музики» Уолдо Пратта (1907) називає його в числі найбільш видатних оперних співаків епохи.
Виконував басові і баритонові партії.
Викладав в Київському музичному училищі. Серед його учнів: М. М. Гущина, К. Конча, С. Трезвинський, О. Каміонський, М. В. Бочаров.
Література
- Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.56, 94-99
Посилання
- Еверарді Камілло // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 13.