Камо но Тьомей
Камо но Тьомей (яп. 鴨長明, かものちょうめい[1]; 1155 (?) — 27 липня 1216) — японський аристократ, поет, письменник і музикант кінця періоду Хей'ан — початку періоду Камакура.
| Камо но Тьомей 鴨長明 | ||||
|---|---|---|---|---|
| яп. 鴨長明 | ||||
 Уявний портрет Тьомея (19 століття) | ||||
| Ім'я при народженні | Камо Наґаакіра | |||
| Народився | 1155 (?) Кіото, Японія | |||
| Помер | 27 липня 1216 Кіото, Японія | |||
| Країна | Японія | |||
| Діяльність | поет, письменник | |||
| Мова творів | японська, китайська | |||
| Жанр | вака | |||
| Magnum opus | Ходзьокі | |||
| Конфесія | буддизм | |||
| Рід | Kamo cland | |||
| Родичі | Kamo Taketsunomid | |||
 Камо но Тьомей у Вікісховищі | ||||
Короткі відомості
Тьомей народився близько 1155 року у Кіото, у сім'ї Камо Накацуґу, головного священника столичного синтоїстького святилища Сімоґамо. У юності хлопець навчався японської поезії вака у Сюн'е[2], сина поета Мінамото но Тосійорі, а також грі на біві у митця Накахара но Аріясу. У 30 років Тьомей був ушанований почестю написати один вірш до Імператорської збірки «Збірки тисячі японських пісень»[3] (1187) і був прийнятий до кола придворних поетів. З 1200 року він став регулярно брати участь у поетичних змаганнях столичної аристократії, на яких шліфував свою майстерність.
У 1201 році екс-Імператор Ґо-Тоба відновив Центр японської поезії[4], до якого одним зі службовців було призначено Тьомея. Завдяки цьому останній отримав нагоду співпрацювати із відомими поетами того часу, такими як Фудзівара но Тейка і Фудзівара но Ієтака. Тьомей працював у центрі з раннього ранку до пізньої ночі, тому його заповзятість була помічена екс-Імператором, який спробував влаштувати його на батькову посаду священника святилища Камо. Однак родичі поета, на чолі з Камо но Сукекане, виступили проти і не допустили реалізації цього задуму. Через це 1207 року 50-річний Тьомей впав у відчай і прийняв чернечий постриг. Після цього він усамітнився у місцевості Охара на півночі столиці, а згодом, за протекцією свого знайомого Фудзівари но Наґатіки, оселився у монастирі Хокайдзі, в місцевості Хіно, на півдні столиці[2]. Там він звів для себе квадратну келію, в якій жив до своєї смерті 27 липня 1216 року.
За час перебування у Хіно Тьомею вдалося відвідати Камакуру і побувати на аудієнції з сьоґуном Мінамото но Санетомо, а також написати один з шедеврів японської літератури «Записки з келії». Окрім них він встиг упорядкувати поетичну збірку «Безіменні записки» (1211), оповідання на буддистську тематику у «Збірці пробудження» (1215). Перу поета також належала авторська поетична антологія «Збірка Камо Тьомея»[5] (1181) і 10 віршів Імператорської антології «Нової збірки старих і нових японських пісень»[6] (1205).
Українські переклади
На українську мову Степаном Левинським перекладено поему «Ґоджьокі: (Хатина буддійського самітника)»[7][8].
Примітки
Джерела та література
- Аністратенко, Л.; Бондаренко, І. (2011). Японські поети: Біографічний словник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго. с. 368.
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
- 方丈記 ; 徒然草（日本古典文學大系 30）/ 鴨長明著; 西尾實校注. 東京: 岩波書店, 1957.
- 鴨長明 : 閑居の人（日本の作家 17） / 三木紀人著. 東京: 新典社, 1984.
- 鴨長明全集 / 鴨長明著; 大曾根章介, 久保田淳編. 東京: 貴重本刊行会, 2000.
- Камо-но Темэй. Записки из кельи / Перевод со старояпонского Н. Конрада. «Классическая японская проза XI—XIV вв.»— М.: Худож.лит., 1988. [Архівовано 13 травня 2009 у Wayback Machine.]