Кабаре (фільм)

Дія фільму відбувається у Веймарській республіці в 1931 році, незадовго до приходу до влади Гітлера.
Основна сюжетна лінія пов'язана з американкою Саллі Боулз — співачкою в берлінському кабаре «Кіт-Кат». Вона знайомиться з Браяном Робертсом, письменником-англійцем, який нещодавно приїхав до Німеччини. Саллі намагається спокусити Браяна, але без успіху. Браян пояснює, що ніколи не мав успіху в жінок, і в результаті вони стають друзями. Саллі знайомиться з розпусним багачем, бісексуалом Максиміліаном, який у результаті спокушає і її, і Браяна.

Через деякий час Саллі виявила, що вона вагітна. Браян пропонує їй вийти за нього заміж і виїхати до Англії. Однак Саллі, розуміючи, що не пристосована для сімейного життя, відмовляється і вирішує зробити аборт. Наприкінці фільму вони розлучаються. Браян їде додому, до Англії, а Саллі залишається в Берліні.

Дія фільму перемежовується музичними й танцювальними номерами на сцені кабаре, які веде конферансьє.

Любовна драма відбувається на тлі наростання впливу нацизму у Веймарській республіці. Якщо на початку фільму вони ледь помітні (одного штурмовика викидають з клубу як хулігана), то в міру розвитку сюжету люди в нацистській формі та з нацистською символікою поступово заполоняють кадр. На момент завершення фільму вони — основна частина публіки в кабаре.

• Лайза Міннеллі — Саллі Боулз
• Майкл Йорк — Брайан Робертс
• Джоел Грей — Конферансьє
• Гельмут Грім — Максиміліан фон Хойне
• Фріц Веппер — Фріц Вендель
• Маріса Беренсон — Наталія Ландауер

та ін.

Фільм «Кабаре» — незвичайне явище в ряду робіт Боба Фосса. Вперше для нього це не просто розважальна картина, а скоріше антифашистська драма, де елементи мюзиклу несуть смислове навантаження. Драматична розповідь про передвоєнної Німеччини — чудовий фон для історії героїв. Кабаре тут виступає метафорою деградації окремої особистості й всієї нації під тиском наступаючої на Європу коричневої чуми.

Відомий кінокритик Віталій Вульф так відгукувався про картину: «Я гадаю, що ця стрічка принципова, насамперед тому, що це вперше був не просто розважальний мюзикл, у цьому сюжеті була дуже важлива тема — антифашистська. Нею була пронизана музика, виконання і блискуча режисура Боба Фосса. Тому, мені здається, що це був перший мюзикл, який вніс зміст усередину своєї форми, і цей зміст став фактично головним».

Пісні та музичні номери з фільму набули великої популярності. Ці композиції неодноразово включалися в диски Лайзи Мінеллі й часто виконуються нею в концертній програмі.

У 1995 році фільм став дванадцятим музичним фільмом, включеним в Національний реєстр фільмів США для постійного зберігання.^[5]

У 2006 увійшов під номером 5 до списку найкращих мюзиклів Американського інституту кіномистецтва.

• Перед початком зйомок Фосс кожного дня скаржився на знімальному майданчику Віллі Вонка і шоколадна фабрика, що цей фільм заважає йому розпочати роботу на тій самій сцені.^[6]

Прем'єра фільму відбулася 13 лютого 1972 року в нью-йоркському театрі Зіґфельда, збори від одного показу склали $2,538 доларів.^[7] Фільм розпочав регулярні покази в кінотеатрі Зіґфельда з 14 лютого, зібравши $8,684 у перший день прем'єри та рекордні $80,278 за тиждень.^[8][9] Фільм зібрав ще $165,038 у 6 інших кінотеатрах у 6 ключових містах США, про що повідомило Variety, що дозволило йому посісти десяте місце в американському прокаті.^[10]

Після семи місяців прокату фільм зібрав $5,3 мільйона доларів у Нью-Йорку. За оцінками журналу Variety, це становить 30% від загальної суми збору фільму порівняно зі звичайними 15% для ринку, і це один з небагатьох великобюджетних фільмів, який показав набагато кращі результати в Нью-Йорку.^[11] За цією оцінкою, фільм зібрав близько $17 мільйонів доларів. До кінця року Variety повідомив, що фільм заробив у кінотеатральному прокаті $10,885,000, що зробило його восьмим найуспішнішим фільмом року.^[12]

Після успіху фільму на церемонії вручення премії "Оскар" у березні 1973 року він посів перше місце в американському кінопрокаті, зібравши за тиждень $1,880,000 доларів, що стало рекордом для Allied Artists.^[13][14] Він залишався номером один і другий тиждень.^[15] До травня 1973 року фільм зібрав у прокаті $16 мільйонів доларів у США і Канаді та $7 мільйонів доларів в інших країнах і приніс прибуток у розмірі $4,904,000. Наприкінці 1973 року журнал Variety повідомив, що прокатні збори фільму в США та Канаді склали $18,175,000.^[16]

• «Willkommen» («Welcome»)
• «Mein Herr»
• «Tiller Girls»
• «Maybe This Time»
• «Money, Money»
• «Two Ladies»
• «Heiraten (Married)»
• «Tomorrow Belongs To Me»
• «If You Could See Her»
• «(Life is a) Cabaret»

Премія «Оскар» (1973)

• Перемога в категоріях:
  • Найкраща акторка — Лайза Міннеллі
  • Найкращий режисер — Боб Фосс
  • Найкращий актор другого плану — Джоел Грей
  • Найкраща робота художника-постановника
  • Найкраща операторська робота — Джеффрі Ансворт
  • Найкращий звук
  • Найкращий монтаж — Девід Брезертон
  • Найкраща музична адаптація
• Номінації:
  • Найкращий фільм — Боб Фосс
  • Найкращий сценарист (адаптація) — Джей Аллен

Премія BAFTA

• Перемога в категоріях:
  • Найкращий фільм
  • Найкраща акторка — Лайза Міннеллі
  • Найкращий режисер — Боб Фосс
  • Самий багатообіцяльний акторський дебют — Джоел Грей
  • Найкраща операторська робота — Джеффрі Ансворт
  • Найкращий саундтрек
  • Найкраща робота художника-постановника

Премія «Золотий Глобус» (1973)

• Перемога в категоріях:
  • Найкращий фільм
  • Найкраща акторка — Лайза Міннеллі
  • Найкращий актор другого плану — Джоел Грей
• Номінації:
  • Найкращий режисер — Боб Фосс
  • Найкраща оригінальна пісня («Mein Herr»)
  • Найкращий сценарій
  • Найкраща акторка другорядної ролі
  • Самий багатообіцяльний акторський дебют — Джоел Грей

Премія Національної ради кінокритиків США (1972)

• Перемога в категоріях:
  • Найкращий фільм
  • Найкращий актор другого плану — Джоел Грей
  • Найкращий режисер — Боб Фосс
  • Найкраща акторка другого плану — Маріса Беренсон
• Премія Bodil (1973) найкращий неєвропейський фільм.

Премія «Давид ді Донателло» (1973)

• Перемога в категоріях:
  • Найкращий іноземний режисер
  • Найкраща іноземна акторка головної ролі