Зугрес
Зугре́с — місто Харцизької міської громади Донецького району Донецькій області, Україна. Розташоване на річці Кринка. Належить до Донецької агломерації.
| Зугрес | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Область | Донецька область | ||||||||
| Район | Донецький район | ||||||||
| Громада | Харцизька міська громада | ||||||||
| Засноване | 1929 | ||||||||
| Статус міста | з 1938 року | ||||||||
| Населення | ▼ 17 871 (01.01.2022)[1] | ||||||||
| Площа | 14.5 км² | ||||||||
| Густота населення | 1251.5 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 86783—86789 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6257 | ||||||||
| Координати | 48°01′05″ пн. ш. 38°15′53″ сх. д. / 48.01806° пн. ш. 38.26472° сх. д. 38°15′53″ сх. д. / 48.01806° пн. ш. 38.26472° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 141 м | ||||||||
| Водойма | р. Кринка | ||||||||
| Назва мешканців | зугре́сець, зугре́ска, зугре́сці | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Орлова Слобода | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 34,8 км | ||||||||
| - залізницею | 72 км | ||||||||
| - автошляхами | 41,2 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 623 км | ||||||||
| - залізницею | 914 км | ||||||||
| - автошляхами | 745 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 86783, Донецька обл., Харцизька міськрада, м. Зугрес, вул. Маяковського, 2 | ||||||||
| Міський голова | Гончаров Володимир Іванович | ||||||||
| |||||||||
Географія
Місто Зугрес розташоване в центрально-східній частині Донецької області на кам'янистих схилах лівого берега річки Кринка в оточенні пагорбів Донецького кряжу. Рельєф місцевості сильно порізаний ярами і балками. При будівництві в 30-х роках XX століття електростанції ЗуГРЕС низина Кринки в технологічних цілях була перегороджена дамбою, внаслідок чого утворилося Зуївське водосховище. На лівому березі цього водосховища і розташовується Зугрес. Площа міста 13,5 км².
Історія
перший мікрорайон міста. 30-ті роки.
Засноване у 1929—1932 роках на місці хутора Дубівка у зв'язку з будівництвом біля селища Зуївка Зуївської ДРЕС. У 1938 році Зугрес отримав статус міста районного підпорядкування.
Російсько-українська війна
13 серпня 2014 року в Зугресі під обстріл потрапили приватні будинки на вул. Чапаєва та міський пляж на березі річки Кринки. На місці загинуло 13 осіб, серед них троє дітей, пізніше в лікарнях померли ще 6 осіб[2][3][4][5][6].
16 вересня російські військовики та посіпаки-терористи стягують танки в місто та обстрілюють з мінометів житлові квартали, за 15 вересня загинуло троє жителів Зугреса.
7 жовтня 2014 біля міського Палацу Культури до стовпа було прив'язано полоненого 53-річного українця Ігоря Кожому , над яким кілька годин знущалися місцеві сепаратисти [7] [8], що знайшло відображення у фільмі Донбас.
4 жовтня 2014-го двоє дітей загинули від вибуху снаряда через необережне поводження.
В перших числах січня 2015 року група «Інформаційний спротив» повідомляє, що у район Зугреса прибули підрозділи найманців з території РФ — загальною чисельністю близько 120 чоловік, називають себе «добровольцями — колишніми співробітниками МВС Чечні». Дмитро Тимчук, «ІС»: "Насправді підрозділ укомплектовано співробітниками поліції Чечні (ППСП ім. Ахмада Кадирова), які наприкінці грудня минулого року, у ході шоу на стадіоні в Грозному, підписали рапорти на ім'я міністра внутрішніх справ Чечні Р. Алханова про те, що «готові виконати будь-який наказ Верховного Головнокомандувача — Президента Російської Федерації В. В. Путіна, міністра внутрішніх справ Росії В. А. Колокольцева і Глави Чеченської Республіки Р. А. Кадирова щодо захисту інтересів Російської Федерації в будь-якій точці світу»[9].
Відомі люди
- Карпенко Олександр Борисович — солдат ЗСУ, учасник російсько-української війни 2014—2015 років.
- Варга Наталія Володимирівна (нар. 26.06.1987) - відома українська скрипачка.
Населення
На 2001 рік у місті проживало 19 859 осіб. У 2013 році налічувалося 18,6 тис. мешканців.
Національний склад
Національний склад населення за даними перепису 2001 року[10]:
| Національність | Відсоток |
|---|---|
| росіяни | 51,94% |
| українці | 45,24% |
| білоруси | 0,74% |
| греки | 0,40% |
| вірмени | 0,25% |
| грузини | 0,24% |
| татари | 0,17% |
| молдовани | 0,16% |
| інші/не вказали | 0,86% |
Мовний склад
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[11]:
| Мова | Чисельність, осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| Російська | 17 008 | 85,42% |
| Українська | 2 820 | 14,16% |
| Білоруська | 18 | 0,09% |
| Вірменська | 3 | 0,02% |
| Циганська | 2 | 0,01% |
| Інші/Не вказали | 59 | 0,30% |
| Разом | 19 910 | 100% |
За даними перепису 2001 року, населення міста становило 19 910 осіб, із них 14,16 % зазначили рідною мову українську, 85,42 % — російську, 0,09 % — білоруську, 0,03 % — грецьку, 0,02 % — вірменську та молдовську, 0,01 % — циганську, німецьку та польську мови[12].
Економіка
Зуївська ТЕС (теплоелектростанція — колишня ЗуДРЕС) і ЗуДРЕС-2 (проєктна, потужністю у 2,4 млн кВт). «Донбасенергоспецремонт». ЗЕМЗ (Зуївський енергомеханічний завод) (планується розмістити виробництво ферованадію потужністю 1000 тонн на рік, споживачами яких стануть українські металургійні комбінати).
Зуївська ЕТЕС
Примітки
Джерела
- Зугрес — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР [Архівовано 7 квітня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
- Окупанти розстрілюють Зугрес із мінометів, є жертви серед цивільних[недоступне посилання з липня 2019]
Література
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. — Львів: «Слово», 1992. — 152 с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр.: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
 | Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |