Зносостійкість
Зносості́йкість (рос. износостойкость; англ. wear resistance; нім. Verschleissfestigkeit f) — властивість матеріалу чинити опір зношуванню за визначених умов тертя, яка оцінюється величиною, оберненою швидкості зношування чи інтенсивності зношування[1][2].
Швидкість зношування — відношення величини зносу до часу зношування[2].
Інтенсивність зношування — відношення величини зносу до шляху тертя, вздовж якого відбувалося зношування[2].
Шлях тертя — відстань, що проходить точка поверхні тертя одного тіла по поверхні іншого тіла[2].
Зносостійкість залежить від виду, складу і структури матеріалу, твердості поверхневих шарів, шорсткості і технології обробки деталі, контактних зусиль, стану і наявності змащування у зоні контакту поверхонь тертя.
Відносна зносостійкість — безрозмірний показник, що характеризує співвідношення абсолютних величин зносу двох матеріалів, один з яких прийнятий за еталон.
Див. також
Примітки
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Зносостійкість сплавів, відновлення та зміцнення деталей машин: Навчальний посібник. За ред. Попова В. С. — Запоріжжя: Мотор Січ, 2006. — 420 с.