Зернові культури

рослини, що вирощуються для отримання зерна

Зернові́ культу́ри (також хлібні рослини) — найважливіша група вирощуваних однорічних трав'янистих рослин, оброблюваних для отримання зерна — основного продукту харчування людини, сировини для багатьох галузей промисловості, також її використовують для виробництва корму для тварин. Ця група рослин є найпоширеніша серед усіх сільськогосподарських культур у світовому землеробстві.

Хліб, борошно, каші та печиво виготовляють із зернових культур
Поля пшениці у Дорсеті, Англія
Молотьба ціпами зібраного врожаю.Tacuinum Sanitatis XIV століття

Класифікація

До цієї групи культур належать три ботанічні родини: злакові, або тонконогові (Gramineae, Poaceae), бобові (Fabaceae, Leguminosae) та гречкові (Polygonaceae), їх плоди — зернівки у злакових, горішки у гречки, насіння — у бобових рослин.[1]

  • За морфологічними і біологічними особливостями зернові злакові культури поділяють на дві основні категорії:
  • За типом розвитку і тривалості вегетації хлібні зернові культури поділяються на озимі культури та ярові культури.

Хімічний склад

Зерно хлібних зернових містить багато вуглеводів (60—80 % у перерахунку на суху речовину), білків (7—20 % на суху речовину),ферменти, вітаміни комплексу В (B1, B2, B6), PP і провітамін А, чим і визначається їхня висока поживність для людини і цінність для кормового використання.

Бобові зернові — горох Pisum, квасоля Phaseolus, соя Glycine max, віка Vicia, сочевиця Lens, боби Vigna та інші, також дуже поширена група культурних рослин, що відносяться до родини бобових (Fabaceae або Leguminosae), дають зерно, багате білком (у середньому 20—40 % на суху речовину, люпин Lupinus до 61 %). У зерні деяких бобових зернових культур багато олії, наприклад в сої до 27 %, арахісі Arachis до 52 % на суху речовину.

Середній хімічний склад основних видів зерна (г/100 г зерна)

Вид зернаВодаБілокЖириВуглеводиХарчові волокнаЗола
Пшениця тверда (дурум)14,013,02,557,511,31,7
Пшениця м'яка14,011,82,259,510,81,7
Жито14,09,92,255,816,41,7
Ячмінь14,010,32,456,414,52,4
Овес13,510,06,255,112,03,2
Кукурудза14,010,34,960,09,61,2
Просо13,511,23,954,613,92,9
Рис14,07,52,662,39,73,9
Гречка14,010,83,256,014,02,0
Сорго13,09-142,5-3,569,52-32-2,5
Горох14,020,52,049,511,22,8
Соя12,034,917,317,313,55,0
Соняшник8,020,752,910,55,02,9
Ріпак8,130,843,67,25,84,5
Квасоля14,021,02,047,012,43,6
Сочевиця14,024,01,546,311,52,7

Вирощування

Хлібні зернові культури вирощують на всіх континентах нашої планети. Північні і південні кордони їх ареалу збігаються з межами землеробства. Серед хлібних зернових культур найпоширеніші пшениця Triticum, рис Oryza (особливо в країнах Азії), кукурудза Zea (найбільші площі в Північній Америці), жито Secale cereale (головним чином у Європі), овес Avena (у Північній Америці та Європі), ячмінь Hordeum vulgare (у Європі, Азії, Північній Америці), просо Panicum і сорго Sorghum (в Азії, Африці). Решта культури менш поширені: чумиза Setaria italica, пайза загалом у Китаї, африканське просо, тефф Eragrostis tef у Ефіопії, дагуса в Індії, борошнистий амарант в Перу. 1970 року світова посівна площа хлібних зернових культур становила 694 млн. га, у тому числі:

  • пшениці 209,8 млн га,
  • рису 134,6 млн га,
  • кукурудзи більш 107,3 млн га

Світовий валовий збір зерна становив 1196 млн тонн. Урожайність хлібних зернових культур сильно коливається (в цнт/га). Наприклад, урожай рису в Індії 17—20, Японії понад 50, Іспанії 58—62; пшениці в Індії 11—12, НДР 35—37, США 20—21. У СРСР в 1971 році хлібними зерновими культурами було зайнято 110,8 млн га, у тому числі пшеницею 64, житом 9,5, вівсом 9,6, ячменем 21,6, рисом 0,4, кукурудзою 3,3, просом 2,4 млн га. Валовий збір зерна склав 172,66 млн тонн, середній урожай 15,6 цнт/га (в Молдові 29,3, Литві 24,5, в Україні 23,4 цнт/га).

Найбільші виробники зернових культур у світі (2009)[2]
РангКраїнаКількість
(в тоннах)
 РангКраїнаКількість
(в тоннах)
   1  КНР   483.679.700   13  Пакистан   38.373.500
   2  США   419.810.449   14  Таїланд   36.280.383
   3  Індія   246.774.000   15  Австралія   34.942.459
   4  Росія   95.079.470   16  Туреччина   33.569.627
   5  Індонезія   82.028.630   17  М'янма   31.950.000
   6  Бразилія   71.288.144   18  Мексика   31.675.966
   7  Франція   70.040.000   19  Нігерія   30.209.000
   8  Німеччина   49.748.185   20  Польща   29.826.471
   9  Канада   49.059.300   …      
   10  Бангладеш   46.812.170   50  Австрія   5.141.838
   11  Україна   45.406.000   102  Швейцарія   1.006.326
   12  В'єтнам   43.278.900   Всього у світі   2.489.301.668

Зернові культури в Україні

Виробництво пшениці в Україні, 2014
Виробництво ячменю в Україні, 2014

Зернові культури в Україні займають 45—50 % загальної посівної площі.[1] Перші місця за посівними площами і за значенням належить культурам, що поділяють 9 родів: пшениця, жито, тритикале, ячмінь, овес, просо, кукурудза, сорго, рис.[1][3] Рід поділяється на менші таксони — Види, різноманітності (varieties) і різновидності (subvariaties).[1]

Жито, овес, просо та інші зернові культури на землях України почали сіяти в неоліті, від VI тисячоліття до н. е.[4]

У студії «Час Тайм» «Голосу Америки» президент Української зернової асоціації Володимир Клименко заявляв, що у 2011 році Україна зібрала 56 млн тонн зернових, з яких відправили на експорт 22 млн тонн зерна.[5]

Див. також

Примітки

Література

  1. Економіка виробництва зерна (з основами організації і технології виробництва) : монографія / В. І. Бойко [та ін.] ; ред. В. І. Бойко. - К. : ННЦ "Інститут аграрної економіки", 2008. - 400 c.: рис. - Бібліогр.: с. 389-395. - ISBN 978-966-669-255-2
  2. Круп'яні культури / В. М. Лебедєв [та ін] ; ред. В. М. Лебедєв. - К. : Держсільгоспвидав УРСР, 1956. - 299 с.: іл.
  3. Селекція, насінництво і технології вирощування зернових колосових культур у Лісостепу України / Мирон. ін-т пшениці ім. В. М. Ремесла УААН ; ред. В. Т. Колючий. - К. : Аграрна наука, 2007. - 794 с. - ISBN 978-966-540-212-1
  4. Технології вирощування зернових і технічних культур в умовах Лісостепу України / [Мазоренко Д. І., Мазнєв Г. Є., Тіщенко Л. М. та ін. ; за ред.: П. Т. Саблука та ін.] ; Харків. нац. техн. ун-т сіл. госп-ва ім. Петра Василенка [та ін.]. — Вид. 2-ге, доповн. — К. : ННЦ ІАЕ, 2008. — 718 с. — ISBN 978-966-669-219-4

Посилання

🔥 Top keywords: Головна сторінкаЧемпіонат Європи з футболу 2024Спеціальна:ПошукВікіпедія:Культурна спадщина та видатні постаті (2024)Збірна України з футболуБріджертониЧемпіонат Європи з футболу 2020YouTubeУкраїнаЧемпіонат Європи з футболуЗбірна Румунії з футболуРебров Сергій СтаніславовичГлобальний саміт мируРадіо «Свобода»ДефолтРумуніяЛунін Андрій ОлексійовичНаціональна суспільна телерадіокомпанія УкраїниДень батькаДовбик Артем ОлександровичШевченко Андрій МиколайовичЯрмоленко Андрій МиколайовичЧемпіонат Європи з футболу 2024 (кваліфікаційний раунд)Мудрик Михайло Петрович138-ма зенітна ракетна бригада (Україна)FacebookЄрмак Андрій БорисовичСексВійськові звання України22-га окрема механізована бригада (Україна)Зінченко Олександр ВолодимировичТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиДумками навиворіт 2Чемпіонат Європи з футболу 2016Список операторів систем розподілу України2024 у телебаченніMegogoСписок українських жіночих іменКиїв