Зелена книга України

Зелена книга України є офіційним державним документом, в якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних рослин, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні.

Зелена книга є основою для розроблення охоронних заходів щодо збереження, відтворення та використання занесених до неї природних рослинних угруповань. Охорона цих угруповань спрямовується на збереження їх ценотичної структури, популяцій рідкісних видів рослин та умов місцезростання. Ідея створення Зеленої книги започаткована в Україні й відображена в монографії «Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества».^[1] Це видання було присвячене опису сучасного стану рідкісних рослинних угруповань та заходам щодо їх збереження і науково-обґрунтованого відтворення.)

Основні положення ведення Зеленої книги України базуються на принципах:

• централізованого управління;
• координації дій;
• пріоритетності наукової ініціативи;
• обов'язкового інформування громадськості;
• необхідності обліку, кадастру та моніторингу рідкісних рослинних угруповань;
• зацікавленості та відповідальності землекористувачів;
• відповідності міжнародним вимогам.

Ідеологія Зеленої книги України знайшла своє втілення у цілому ряді прийнятих законодавчих та нормативних документів, зокрема:

• «Програмі перспективного розвитку заповідної справи в Україні (Заповідники)» (22 вересня 1994 р.),
• «Положенні про Зелену книгу України» (19 лютого 1997 р.; 29 серпня 2002 р.),
• «Національній доповіді України про збереження біологічного різноманіття» (1997),
• «Концепції збереження біологічного різноманіття України» (12 травня 1997 р.),
• «Про рослинний світ» (9 квітня 1999 р.),
• «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 роки» (21 вересня 2000 р.).

Функції ведення Зеленої книги України, формування та забезпечення діяльності відповідної міжвідомчої комісії покладено на Міністерство екології та природних ресурсів України.

• Зелена книга України: якою їй бути? Під заг. ред. Ю. Р. Шеляг-Сосонка. — Київ: Академперіодика, 2002. — 35 с.
• Закон України «Про Червону книгу України» [Архівовано 3 травня 2021 у Wayback Machine.]. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 30, ст. 201.

• Зелена книга // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 97.
• Зелена книга України [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
• ЗЕЛЕНА КНИГА УКРАЇНИ [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
• Зелені книги України (перше, друге, третє видання) [Архівовано 23 січня 2020 у Wayback Machine.]
• Зелена книга України
• Указ Президента України від 10 грудня 1994 року № 750/94 «Про створення заказників загальнодержавного значення»
• Про затвердження Положення про Зелену книгу України [Архівовано 17 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Посилання на електрону версію Зеленої книги України [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.]