Західна Двіна

• Ве́на (лів. Vēna) — первинна назва лівською мовою.
• Дауга́ва, або Давга́ва (латис. Daugava; лит. Dauguva; латг. Daugova) — балтська назва річки
• Двіна́, або Дзвіна (біл. Дзьвіна́; пол. Dźwina) — слов'янська назва річки.
• Дю́на (нім. і швед. Düna) — німецька назва річки.
• Ди́на (швед. Dyna) — старошведська назва, що походить від німецької.
• Західна Двіна (рос. Западная Двина, біл. Захо́дняя Дзьвіна́) — російська назва річки; на противагу річці Північна Двіна.

Довжина річки — 1020^[2] км, з яких 325 км припадає на Росію, 328 км — на Білорусію і 367 км — на Латвію^[3].

Витікає з озера Корякіно на висоті 221,2 м над рівнем моря^[4], після чого протікає через озеро Охват^[5]. Потім тече на південний захід, після Вітебська повертає на північний захід. Впадає у Ризьку затоку Балтійського моря в межах міста Риги, утворюючи ерозійну дельту у колишнього острова Мангальсала, який тепер є півостровом, оскільки гирло другого рукава було засипано в 1567 році.

Площа сточища — 87,9 тис. км² [5], щільність річкової мережі — 0,45 км/км², озерність — 3 %.

Долина річки трапецеїдальної форми, місцями глибоко врізана або невиразна. Ширина долини у верхній течії до 0,9 км, в середньому 1-1,5 км, в нижньому 5-6 км. Заплава переважно двостороння. Річище помірно звивисте, слабо розгалужене, місцями з порогами. Вище Вітебська вихід на поверхню девонських доломітів утворює пороги завдовжки 12 км.

Ширина річки за озером Охват — 15-20 метрів. Береги лісисті, помірно круті супіщані з валунами, на приморській рівнині низькі. Річище кам'янисте, з окремими перекатами й невеликими порогами.

На ділянці Андреаполь — Західна Двіна ширина річки збільшується до 50 метрів, а за містом Західна Двіна, подолавши ще одну порожисту ділянку, річка приймає великі притоки — Велесу, Торопу і Межу, після чого розширюється до 100 метрів.

За гирлом Межі — велика запань, призначена для збору лісу, що сплавляється Межею. Нижче запані річка тече у високих берегах, покритих змішаним лісом. Ліс зникає перед містом Веліж. За Веліжем річка судноплавна.

Між Латгальською і Аугшземською височинами Даугава протікає у давній долині. Тут ширина річки сягає 200 метрів. На ділянці від Краслави до Даугавпілса знаходиться природний парк «Даугавські луки». Минувши Даугавпілс, Даугава виходить на Східно-Латвійську низовину. Тут течія річки сповільнюється і береги стають низькими, через це під час весняного водопілля на цій ділянці часто утворюються крижані затори, що призводить до великих розливів.

Від Єкабпілс до Плявіняс Даугава тече в крутих берегах, зі стрімкими скелями, складеними з сірого доломіту. Особливо цікавою і красивою долина річки була від Плявіняс до Кегумс. У річищі було багато порогів і мілин. Береги прикрашали красиві скелі Олінькалнс, Авотиню-Калнс, Стабурагс. Після спорудження Плавінської ГЕС рівень води підвищився на 40 м і всю ділянку стародавньої долини було затоплено водами Плявінського водосховища.

Від Яунєлгава до Кегумс простягається водосховище Кегумської ГЕС, а у Саласпілса шлях річці перегороджує гребля Ризької ГЕС.

Нижче острова Долес річка тече по Приморській низовини. Тут її долину утворюють пухкі відкладення четвертинного періоду. Береги річки на цій ділянці низькі, а долина заповнена річковими відкладеннями. В районі Риги з'являються наносні піщані острови — Закюсала, Луцавсала, Кундзиньсала, Кіпсала тощо.

Ширина річки у ризьких мостів — близько 700 м, а в районі Мілгравіса досягає 1,5 км. Глибина річки становить тут приблизно 8-9 м. Середньорічна витрата води - 678 м³/с. Якість води на офіційних пляжах Риги відповідає нормам для купання^[6].

• 1205 року в районі гирла річки засновано цистеріанський Дюнамюндський монастир.
• 1305 року на місці монастиря закладено Дюнамюндський замок Лівонського ордену.
• 1567 року змінила річище в районі Риги, утворивши нове гирло.
• 1641 року шведи збудували Дюнамюндську фортецю в районі нового гирла.
• 1680 року шведи зруйнували Дюнамюндський замок в районі старого гирла.

• Праві: Торопа, Усв'яча, Валинка, Шевінка, Оболь, Струнка, Полота, Дриса, Росиця, Дубна, Айвієксте, Персе, Огре
• Ліві: Велеса, Межа, Каспля, Лучоса, Бікложа, Улла, Ушача, Дісна, Друйка, Лауцеса, Лауцеса, Кекавиня

• Березинська водна система
• Найдовші річки Росії
• 23617 Дюна — астероїд, названий на честь річки (одна зі старих назв).

• Двіна Західна // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Transboundarywaters.orst.edu
• Energo.lv
• Western Dvina River (river, Europe) [Архівовано 22 квітня 2017 у Wayback Machine.] / «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
• Западная Двина / Научно-популярная энциклопедия «Вода России» [Архівовано 2 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)