Закон про деолігархізацію

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку
Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)
Закон України
Малий Державний Герб України
Загальна інформація
Номер:1780-IX
Номер проєкту:5599 від 02.06.2021
Ініціатор(и):Президент України
Дати
Поданий на розгляд:2 червня 2021
Прийнятий:23 вересня 2021
Підписаний Президентом:5 листопада 2021
Діє/діяв з:7 листопада 2021
Статус: Чинний

Закон про деолігархізацію, закон про олігархів, або антиолігархічний закон[1] — закон України, що був ініційований Президентом України Володимиром Зеленським із метою мінімізації впливу українських олігархів на політичні, економічні та соціальні процеси в країні та на засоби масової інформації. Повна назва — Закон України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)».

Був ухвалений 23 вересня 2021 року, набрав чинності 7 листопада 2021 року і мав діяти протягом 10 років з 7 травня 2022 року.[2]

Історія

ред. код

Ідея та підготовка

ред. код

15 квітня 2021 року президент Зеленський повідомив, що запропонував РНБО, Офісу глави держави та Антимонопольному комітету розробити законопроєкт про статус олігархів[3].

27 квітня міністр МЗС Кулеба повідомив, що законопроєкт мав базуватися на антитрастовому законі США і мати на меті «привести більше справедливості й конкуренції на українські ринки»[4][5].

11 травня секретар РНБО Данілов повідомив, що 13 осіб в Україні можна було віднести до категорії олігархів, не назвавши прізвищ[6].

20 травня Зеленський заявив, що підготовка законопроєкту майже завершилася[7]. 27 травня видання «Дзеркало тижня» опублікувало фрагменти законопроєкту[8], але Офіс Президента України заперечив, що опублікований у ЗМІ текст є офіційним текстом законопроєкту[9].

2 червня президент Зеленський вніс до парламенту цей законопроєкт як невідкладний[10][11].

Ухвалення у Верховній Раді

ред. код

1 липня 2021 року Верховна Рада України на позачерговому засіданні ухвалила законопроєкт № 5599 за основу, за це рішення проголосували 275 депутатів[12].

10 вересня Голова Верховної Ради Дмитро Разумков заявив, що він спрямував текст закону до Венеціанської комісії на експертизу,[13] а 22 вересня він заявив, що залежно від висновків експертів Ради Європи, закон можуть переглянути[14].

23 вересня Верховна Рада на пленарному засіданні ухвалила закон про олігархів, який у другому читанні підтримали 279 народних депутатів при 226 необхідних.[15] До другого читання документа депутати подали понад 1200 поправок, але фракція «Слуга народу» домоглась скороченого розгляду, що викликало спроби блокувати трибуну.[джерело?]

7 жовтня Верховна Рада звільнила Разумкова з посади Голови Верховної Ради.[16] Однією з причин звільнення називали розбіжності між Разумковим та командою Зеленського щодо закону про олігархів.[17][18]

12 жовтня у Києві пройшов 23-й саміт Україна-ЄС, на якому Євросоюз підтримав ухвалення антиолігархічного закону.[19]

3 листопада Верховна Рада уточнила низку статей закону і доручила Голові Верховної Ради Руслану Стефанчуку невідкладно його підписати.[20]

5 листопада закон було підписано Стефанчуком і Зеленським.[21] Наступного дня закон було опубліковано, і 7 листопада він набув чинності.[2]

Впровадження

ред. код

9 червня 2022 року керівник НАЗК Олександр Новіков заявив, що ідея реєстру олігархів втратила актуальність[22].

11 липня 2022 року Рінат Ахметов заявив, що його компанія «Медіа Група Україна» (МГУ) відмовиться на користь держави від усіх медіа-ліцензій, що їй належали, щоб він не підпав під дію антиолігархічного закону.[23][24] Наступного дня його холдингова компанія SCM, до якої входила Медіа Група Україна, повідомила, що розпочала процес анулювання ліцензій усіх своїх телеканалів: «Україна», «Україна 24», «НЛО.TV», «Донбас», «Індиго tv», і тематичних каналів «Футбол 1/2/3». Також було повідомлено про припинення випуску друкованих ЗМІ медіахолдингу та мультимедійної платформи «Сьогодні». 14 липня МГУ подала до Національної ради з питань телебачення та радіомовлення заяву щодо анулювання ліцензії телеканалів, і вже 21 липня ця заява була задоволена.[25]

Основні положення закону

ред. код

У травні 2021 року перший заступник голови ВРУ Стефанчук повідомив, що у законопроєкті мало бути 7 критеріїв, за якими визначатимуть, хто є олігархом[26]. За словами Стефанчука, людина визнається олігархом, якщо підпадає під щонайменше три параметри[27].

2 червня у Офісі президента роз'яснили, що документ містить визначення олігархів — як осіб, які мають значний вплив у господарському, політичному житті країни, а також контролюють основні сегменти медійного простору. І що закон матиме обмежений термін дії — 10 років[28].

Згідно із текстом законопроєкту[29],

  • олігархом пропонують вважати людину, яка бере участь у політичному житті, має значний вплив на засоби масової інформації, є кінцевим бенефіціаром суб'єкта господарювання, що є природною монополією чи має монопольні позиції на ринку понад рік, має підтверджені активи у понад 1 мільйон прожиткових мінімумів. Для отримання статусу олігарха треба відповідати щонайменше трьом критеріям з чотирьох.
  • під участю у політичному житті автори документа пропонують розуміти зайняття високої посади у держапараті, пов'язаність із високопосадовцем, фінансування чи безпосереднє керівництво партією, контроль над ЗМІ, яке поширює інформацію політичного характеру.
  • медійний вплив визначається тим, що підозрювана в олігархії особа є бенефіціаром або контролером певного ЗМІ, тобто отримує прибутки чи керує ним[30];
  • згідно із текстом законопроєкту, частини ознак олігарха можна позбутися, наприклад, продавши свої медіаактиви особам із бездоганною репутацією[8][31].
  • подання про те, щоб визнати певну особу олігархом, може робити уряд, член РНБО, НБУ, СБУ або ж Антимонопольного комітету. Остаточне рішення — за Радою національної безпеки та оборони, її рішення вводиться в дію указом президента;
  • особа, визнана олігархом, потрапляє у спеціальний реєстр і з цього моменту їй забороняється фінансово підтримувати політичні партії та бути покупцем чи бенефіціаром при приватизації об'єктів великої приватизації. Крім того, олігархів (як і держслужбовців) зобов'язують подавати податкові декларації.
  • вийти з реєстру олігархів можна у випадку встановлення факту відсутності у такої особи не менше двох ознак із перелічених у проєкті закону чотирьох.

Критика

ред. код

Фахівці з галузі ЗМІ критикували запропоновану в документі ідею щодо обмеження на володіння олігархами ЗМІ[8].

Громадські організації, що опікуються боротьбою з корупцією, критикують відсутність дієвих кроків для реалізації обмежень проти олігархів. Зокрема, керівник «Центру протидії корупції» Віталій Шабунін заявив: «олігархам він не загрожує. Закон прописаний таким чином, що його правозастосування буде нікчемним»[8].Директорка Центру протидії корупції Дарія Каленюк заявила, що не визначено, «хто перевірятиме, наскільки олігархи виконують закон» і таким чином «гарантій того, що всі люди, які є олігархами, будуть у відповідному реєстрі — нема»[32].

Політики ще до того, як законопроєкт був зареєстрований у ВРУ, піддали його ідею критиці. Народний депутат фракції «ЄС» Ростислав Павленко зауважив, що немає чіткого визначення поняття «олігарх», а тому ініціатива «виводить з-під удару власне олігархів і направлена на знищення політичних опонентів чинної влади»[33], а позафракційний народний депутат Гео Лерос заявив, що «Закон „про деолігархізацію“ має на меті зачищення конкурентного поля  президента Володимира Зеленського»[34].

Після голосування за закон 23 вересня 2021 року «Європейська солідарність» оголосила намір подавати в НАБУ, ДБР та Офіс генпрокурора заяву про вчинення злочину під час ухвалення закону про деолігархізацію.[35][36]

Примітки

ред. код

Джерела

ред. код

Текст Закону

ред. код

Посилання

ред. код

Навігаційне меню