Рафаїл (Заборовський)

Родом зі Зборова (тепер Тернопільська область). Навчався у єзуїтських школах, потім у Києво-Могилянській Академії.

1723 року призначений обер-ієромонахом Російського імперського флоту. Згодом був архімандритом Тверського монастиря та асесором св. Синоду.

1725 року висвячений на єпископа Псковського і Нарвського. Заснував першу школу у тій єпархії.

1731 року призначений архієпископом Київським і Галицьким (замість засудженого та засланого російським імперським урядом Варлаама Ванатовича). Сприяв нівеляційним заходам російського уряду в Київської митрополії. Працював над піднесенням наукового рівня і матеріального стану Києво-Могилянської Академії.

1732 року сербський митрополит Сеяднович звернувся до Заборовського з проханням прислати йому десять вчених з Київської Академії.

За Заборовського збудована Велика Лаврська дзвіниця, добудована дзвіниця Софійського собору, другий поверх Староакадемічного (Мазепиного) корпусу Києво-Могилянської Академії. Проведено значні будівельно-реставраційні роботи у Софійському соборі та на його подвір'ї — зокрема, виготовлено грандіозний софійський іконостас (визначну пам'ятку українського бароко), завершено будівництво Будинку митрополита (який набрав вигляду розкішного двоповерхового палацу). Шедевром української барокової архітектури стала Брама Заборовського.

1743 року російською владою йому повернуто митрополичий титул^[3].

Помер 22 жовтня 1747 року. Похований в склепі на території Софійського собору.

Тіло залишалося нетлінним і було відкритим для огляду у підземній крипті Софійського собору. У середині XIX століття — вхід до склепу закрили чавунними плитами. Однак у 1937 році радянські археологи відкрили гробницю митрополита (предмети з його поховання нині зберігаються у фондах Національного заповідника «Софія Київська»). Згідно офіційних радянських документів — мощі з гробниці того року вилучили і знищили (з формулюванням — «не мають наукової цінності»).

Але у 2022 році, коли українські археологи відкрили найдавнішу крипту гробниці, то з'ясували: їхній колега, Теодосій Мовчанівський, який у 1937 році очолював розкопки гробниці митрополита, врятував мощі спочилого архіпастиря — повернув їх у крипту і замурував гробницю, таким чином — зберігши мощі^[4].

У 2022 році була створена комісія з канонізації митрополита^[4].

28 березня 2023 рішенням Священного Синоду Православної церкви України зарахованний до лику святих, офіційний акт канонізації відбувся 28 липня 2023 року. День пам'яті 22 жовтня.^[5]

9 листопада 2023 року митрополит Львівський і Сокальський Димитрій у Львівській православній богословській академії освятив перший в Україні храм на честь новоканонізованого українського святого — святителя Рафаїла (Заборовського), митрополита Київського.^[6]

• Барсукова О. Вважалися знищеними радянською владою: у Софії Київській знайшли мощі митрополита Заборовського// Українська правда. Життя. — 2022. — 30 травня.
• Дзюба О.. Заборовський Рафаїл [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 185. — ISBN 966-00-0610-1.
• о. Юрій Федорів. Історія Церкви в Україні.— Львів: Свічадо, 2007.
• Митрополит Рафаїл Заборовський
• Заборовський Рафаїл [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Українська енциклопедія. Малий словник історії України. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

• Заборовський Рафаїл [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 453. — 1000 екз.
• Дубовінський, Євген (2 серпня 2022). Рафаїл Заборовський — митрополит Київський і Галицький (1731–1747). ЦДІАК. Процитовано 8 серпня 2022.