Забайкальський район

Район розташований на південному сході Забайкальського краю. Район має кордон з Китаєм та Монголією. Основні хребти: Аргунський, Кличкинський і частина Нерчинського із середньою висотою, що не перевищує 900 м. Між хребтами знаходяться горбисті та низькогірні території, розділені великими низовинами та сухими западинами. Низини зайняті солончаками та іноді солоними озерами. Є родовища та прояви агатів, флюориту тощо: Агатова Сопка, Абагайтуйське, Нагадан тощо. Клімат різко-континентальний зі спекотним літом і холодною зимою. Середня температура липня +20,6 ° С (максимальна + 38 ° С), середня температура січня -28 ÷ -30 ° С (абс. мінімум -43 ° С.) Середньорічна кількість опадів не перевищує 300 мм. Тривалість вегетаційного періоду 150 днів і більше.

На південному сході, по кордону з Китаєм, протікає річка Аргунь. Найбільшого поширення мають чорноземні, каштанові та лучно-чорноземні глибокопромерзаючі ґрунти, зустрічаються солончаки.

Населення — 21234 особи (2019^[1]; 20485 в 2010^[2], 20343 у 2002^[3]).

Район адміністративно поділяється на 1 міське та 7 сільських поселень:

До середини 1990-х район був відомий підприємствами гірничорудної промисловості. Експлуатувалося Абагайтуйське родовище флюориту. Діє рудник «Абагайтуй». З кінця 1990-х, завдяки прикордонному положенню, посилюються торговельні зв'язки з Китаєм. Діє перехід «Забайкальськ — Маньчжурія». Є підприємства з ремонту та обслуговування залізничного транспорту. Виконується переробка молока, випуск хліба та хлібобулочних виробів.

Район перетинає Забайкальська залізниця (станції Харанор, Даурія, Білютуй, зуп. п. 6639-км, Мацієвська, Забайкальськ). Залізнична лінія «Каримська — Забайкальск» сполучає Росію з Китаєм. Мережа автодоріг загального користування забезпечує внутришньорайонне сполучення. Федеральне значення має автомагістраль А166 «Чита — Забайкальськ», що з'єднує Росію з Китаєм.

• Енциклопедія Забайкалля. [Архівовано 7 жовтня 2015 у Wayback Machine.]