Жеребкове

Історія починається з кінця 18 століття. За наказом імператриці Катерини II від 1792 року почалося освоєння земель Новоросійського краю. Правитель Катеринославського намісництва генерал-майор Каховський доручив польському шляхтичу Івану Андрійовичу Жеребко освоїти 4500 десятини землі, що знаходиться в Тираспольському повіті на межі з державними поселеннями Гольма, Познанка, Ясиновка і Байтали.

І. А. Жеребко перевозить з тоді вже приєднаної до Росії «Польської України» своїх родичів і селян — всього близько 70 сімей селян і більш 20 сімей шляхтичів. Все це він робить за власні кошти. Основний маєток був закладений в 1794 році у верхів'ях яру. По схилах яру струмували джерела. Цей маєток став носити ім'я засновника — Жеребкове.

Тут до 1798 року був насаджений ліс, а яр був перегороджений дамбою, що дало маєтку чудовий ставок. Був створений парк із тих насаджень, які примикали до житла. Близькість підземних вод сприяла створенню в поселенні колодязів для водопостачання населення і водопою худоби. Потім частину селян переселили в с. Михайлівку і в інші місця.

В 1816 році побудована церква, яка при освяченні отримала ім'я Іоанна Богослова. В 1862 році при Іоано-Богословській церкві священиком Іоаном Гопановичем була відкрита церковно-народна школа.

В 1868 році тут була збудована залізнична станція на тодішній лінії Балта — Ольвіополь.

На гроші поміщика була заснована і в 1869 році відкрита Жеребківська школа. Із 1872 року вчитель отримував від земства платню і школа перейшла в юрисдикцію земства. В 1874 році школа стала Жеребківським земським початковим училищем.

З 1904 року по 1956 рік там працював учителем Михайло Романович Добровольський. Він вчив учнів грамоти, столярному ремеслу, хоровому співу та театральному мистецтву.

Після Жовтневої революції школа стала семирічною. В середині тридцятих років на місці старої церкви будується нова споруда школи. Школа стає середньою. В 1940 році М. Р. Добровольському було присвоєне звання «Заслужений учитель УРСР».

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років помер щонайменше 1 житель села^[2].

Після війни, з 1950 по 1955 рік, директором Жеребківської школи був Гаузенберг Давид Якович. Ним очолена шкільна художня самодіяльність, яка була відома в районі та області. Потім школу очолив більш ніж на двадцять років Лазуренко Петро Степанович.В даний час в селі існує дві загальноосвітні школи I—III ступенів. Директором загальноосвітньої школи I—III ступенів № 1 є Мулик Світлана Іванівна, а загальноосвітньої школи I—III ступенів № 2 — Романенко Ольга Іванівна.

12 вересня 1967 р. села Жеребкове, Антонівка і Осипівка^[3] Жеребківської сільради об'єднані в один населений пункт — село Жеребкове.^[4]

За радянських часів діяв колгосп ім. Ілліча — 7252 га земельної площі, у тому числі 4040 га орної; працювали млин, бурякопункт, цегельний завод, 2 середні школи, середня школа сільської молоді, бібліотека, клуб, лікарня на 35 ліжок, побутовий комбінат^[5].

9 жовтня 1995 року в селі Жеребкове Ананьївського району відкрита новозбудована церква Московського Патріархату.^[6]

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 3460 осіб, з яких 1599 чоловіків та 1861 жінка.^[7]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1948 осіб.^[8]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[9]

• Чуйко Володимир Лук'янович (1941—2013) — український поет, публіцист, літературний критик.
• Денис Фомін (нар. 1986, Жеребкове) — український волейболіст, гравець збірної України та СК «Епіцентр-Подоляни»^[10].

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Одеська область)

• [1] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], [2] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], [3], [4] [Архівовано 26 жовтня 2008 у Wayback Machine.], [5], [6], [7], [8], [9] [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.], [10] [Архівовано 7 лютого 2009 у Wayback Machine.], [11] [Архівовано 28 березня 2019 у Wayback Machine.] Історія с. Жеребкове
• Храмы и монастыри Одессы и Одесской области / А. Яций (авторский проект). — 3 изд. — О. : "ТЭС", 2012. — С. 298–299. — ISBN 978-966-2389-43-2.(рос.)

Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.