Есмань (Есманьська селищна громада)

Селище міського типу Есмань розташоване на березі річки Есмань, вище за течією примикає село Лужки, нижче за течією примикає село Вознесенське. Селище витягнуте вздовж річки на 9 км^[2]. На річці в межах селища знаходиться кілька загат.

Найближча залізнична станція Есмань — за 5 км. На відстані 3 км проходить автомагістраль М02E101. До міста Глухова — 22 км.

Вперше Есмань згадується в царській грамоті від 1615 року, на той час село належало Мовчанському монастирю. Невдовзі (в 1618) згідно з Деулінським перемир'ям воно відійшло до Польщі і належало польському шляхтичу А. Огницькому. Пізніше ввійшло до Глухівської сотні.

Після ліквідації полкового устрою у 1782 році село стало центром волості у складі Глухівського повіту Новгород-Сіверського намісництва, а з 1795 року — Глухівського повіту Малоросійської губернії.

З 7 березня 1923 року — центр Есманського району Новгород-Сіверської округи.^[3]

15 вересня 1930 року Есманський район розформований з віднесенням території до складу Глухівського району.^[4]

17 лютого 1935 року увійшло до утвореного знову Есманського району з центром у селі Червоне (Янівка) в складі Чернігівської області.^[5], який 31 серпня 1935 був перейменований на Червоний район.^[6]

29 вересня 1941 року село було окуповано гітлерівцями, а через два дні й увесь Червоний район. Того ж року бійцями й офіцерами радянської армії, що потрапили в оточення, тут було організовано другий партизанський загін під командуванням старшого лейтенанта Леоніда Яковича Іванова. 22 грудня 1941 року невеликі загони об'єднались в один, що став називатись партизанським загоном Червоного району.

31 серпня 1943 року підрозділами 9-го танкового корпусу під командуванням генерал-майора Г. С. Рудченка було звільнено Есмань з-під німецької окупації.

1957 року Есмань було перейменовано на Червоне.

30 грудня 1962 Червоний район розформований, село Червоне перейшло до складу Глухівського району.^[7]

1968 року віднесено до категорії селищ міського типу.

Глухів

Есмань

Шалигине

Пустогород

Слоут

Полошки

Уланове

Шевченкове

Баничі

19 травня 2016 року відновлено історичну назву.

29 червня 2024 року росіяни з артилерії обстріляли селище із САУ. Внаслідок цього пошкоджені 4 житлові будинки. Один із них згорів, відновленню не підлягає^[8].

30 червня 2024 року після обстрілу селища зі ствольної артилерії (22 вибухи) одна цивільна особа поранена, пошкоджено три приватних будинки та об’єкт критичної інфраструктури^[9].

8 липня 2024 року по селищу Есмань та селу Студенок було два обстріли та два вибухи з ФПВ-дрона^[10].

У 1859 році у козацькому, казенному та власницькому селі налічувалось 223 двори, мешкало 1805 осіб (852 чоловічої статі та 953 — жіночої), була православна церква та поштова станція^[11].

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Есманської волості Глухівського повіту Чернігівської губернії мешкала 1951 особа, налічувалось 303 дворових господарств, існувала православна церква, школа, поштова станція, 2 постоялі двори, постоялий будинок, 9 вітрових млинів, 2 крупорушки^[12].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2326 осіб (1177 чоловічої статі та 1149 — жіночої), з яких 2293 — православної віри^[13].

Згідно з Всесоюзним переписом населення 1959 року, населення села становило 2793 особи (1254 чоловічої статі та 1539 — жіночої)^[14].

За даними на 1970 рік у Червоному населення становило 2900 осіб.

Станом на 1989 рік населення зменшилось до 2366 осіб (1112 чоловічої статі та 1254 — жіночої)^[15].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[16]:

У 1925 році в селі діяло 10 млинів, крупорушка, 10 кузень, 2 цегельних заводи. Ще через три роки в Есмані почали працювати райпромкомбінат та новостворена кінно-тяглова станція. 1929 року тут був утворений СОЗ «Робітник і селянин», на початку 1935 — організована Есманська МТС, 1938 — введено в дію електростанцію.

Друга світова війна завдала Есмані великої шкоди, були повністю знищені господарства всіх сільськогосподарських артілей, вивезено худобу, разграбовано МТС, а також зруйновано електростанцію. Проте після війни господарство села дуже швидко відновилося.

Пізніше у Червоному були побудовані цукровий та спиртовий заводи, тваринницька ферма.

Наразі у селищі діє лише хлібопекарня та ТОВ «Червонянське ремонтно-транспортне підприємство». За 3 км від Червоного працює асфальтний завод.

1869 року вперше в Есмані було відкрито початкову школу, а в 1921 році побудовано ще одну. З встановленням Радянської влади в селі була відкрита медамбулаторія, у якій у 1925 році працювали 2 лікарі та 3 фельдшера.

У 1936 році тут було організовано консультаційний пункт Глухівського інституту. Через два роки (1938) збудовано районну лікарню та двоповерхову школу.

Проте війна і в цьому секторі завдала Есмані великих втрат: були зруйновані ряд адміністративних будівель та всі приміщення культурно-освітніх установ.

Заняття в середній школі відновились у жовтні 1943 року.

З того часу, як Есмань стала селищем міського типу, у ньому було побудовано близько 20 адміністративних і громадських будівель: середня школа, лікарня, дитсадок, кафе, універмаг та інше.

Поблизу села виявлено городище сіверян (VIII-X століть).

У Есмані встановлені пам'ятник радянським воїнам, загиблим у бою за визволення селища від гітлерівців, пам'ятник односельцям, полеглим у роки війни, та пам'ятник жертвам нацизму.

Пам'ятник односельцям	Церква

На вшанування пам'яті загиблих та померлих внаслідок військової агресії росії у селищі Есмань 28 грудня 2023 року було відкрито Алею Пам'яті — символ пам'яті про воїнів та цивільних, які віддали своє життя за незалежну Україну.

Загиблі військові та цивільні жителі Есманської селищної громади

• Гречаник Олексій Михайлович (нар. 31.03.1993) — уродженець села Кучерівка, командир відділення 34-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області, який загинув уранці 24 лютого 2022 року по дорозі на роботу; кавалер ордена «За мужність» III ступеня^[17].
• Кривенко Іван Івановича (нар. 05.07.1987) — уродженець села Студенок, військовослужбовець, який загинув 17 липня 2023 року на Куп'янському напрямку.
• Моргунов Олександр Іванович (нар. 12.12.1992) — житель села Сопич, військовослужбовець, який загинув 5 жовтня 2023 року на Донецькому напрямку.
• Смик Олександр Вікторович (нар. 20.02.2000) — жителя села Уланове, військовослужбовець, який загинув 21 листопада 2023 року під селом Площанка Кремінського району Луганської області.
• Казєєв Володимир Вікторович (нар. 01.02.1974) — житель селища Есмань, який загинув 25 лютого 2022 року на трасі М-02.
• Сатанін Микола Іванович (нар. 20.07.1996) — житель села Кучерівка, який загинув 23 січня 2023 року внаслідок обстрілів населеного пункту.
• Сатаніна Анна Миколаївна (нар. 17.12.2002) — жителька села Кучерівка, яка загинула 23 січня 2023 року внаслідок обстрілів населеного пункту^[18].

У селі народився український історик, громадський та політичний діяч, член ТУП, міністр освіти Української держави Микола Василенко.

Есмань кілька разів відвідував Тарас Шевченко, про що він згадував у своїй повісті «Капитанша».

Влітку 1733 року, прямуючи із Москви на навчання до Київської Академії, у селі зупинявся Михайло Ломоносов.

• История Городов и Сел, Червоное, Глуховский район (рос.)
• Фото Планета, Есмань [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.