Ернст Куцорра

Народився в родині шахтаря Карла Куцорри і його дружини Берти. У 1919 році прийшов до футбольної школи «Шальке 04». За основний склад дебютував у сімнадцять років — 22 квітня 1923 року. Гельзенкірхенський клуб поступово почав набирати оберти і на початку 30-х років став одноосібним лідером німецького футболу.

Той час вважається золотою ерою в історії «Шальке 04». Атлетичний, технічний і результативний нападник був одним з найяскравіших представників тїєї команди, що грала в короткий пас, з швидким переміщенням гравців та м'яча, зі зміною позицій і постійними забіганнями футболістів у вільний простір. За свій стиль гри «Шальке 04» прозвали «Дзигою» (нім. «Schalker Kreisel»).

1934 року забив вирішальний гол у фіналі першості Німеччини і його команда вперше в своїй історії здобула чемпіонський титул. Брав участь у дев'яти фіналах національних чемпіонатів і п'яти розіграшів кубка Німеччини. Сім з них завершилися перемогами гельзенкірхенського клубу. Тривалий час був капітаном команди.

Перший представник гельзенкірхенського клубу в національній збірній. Дебютував 20 листопада 1927 року у Кельні, проти збірної Нідерландів. Гра завершилася нічиєю — 2:2. Наступного року їздив на Олімпійські ігри до Антверпена, але за перебігом подій у поєдинках з швейцарцями і уругвайцями спостерігав з лави запасних^[1]. 23 вересня забив перший гол за команду Німеччини, в Осло — господарям поля.

Збірна Отто Нерца грала в англійській, силовій манері, яка відрізнялася від технічного і комбінаційного «Шальке 04». Тому і лідеру клуба, майже не знаходилося місця в головній команді країни. Найбільш вдалим був 1930 рік: у матчі проти швейцарців відзначився хет-триком і грав проти команди англійських професіоналів на чолі з Девідом Джеком, Джо Бредфордом^[en] і Віком Вотсоном (нічия 3:3).

Разом з іншою легендою гельзенкірхенців, Фріцом Шепаном, провів у збірній один матч — 27 вересня 1931 року^[2]. В Ганновері перемогли команду Данії з рахунком 4:2 (голи забивали: Гофманн^[en] (3), Куцорра — Нільссон, Йоргенсен).

Найкращий бомбардир клубу в офіційних іграх — 265 голів (приблизно в 350 матчах). Останній матч провів 12 листопада 1950 року проти бразильського «Атлетіко Мінейро». На той час йому виповнилося 45 років; 27,5 з яких він захищав кольори «Шальке 04».

В сезоні 1935/36 очолював дортмундську «Боруссію». З 1942 по 1946 рік очолював команду «Еркеншвік», протягом сезону був граючим наставником «Шальке 04» (1946/47). 1970 року, вдруге став головним тренером гельзеннкірхенців, але цього разу фіктивно, лише на папері: у югослава Слободана Цендича не було відповідної ліцензії. У 1976 році займав посаду віце-президента.

Був власником тютюнової фабрики і лотерейної крамниці. З 1985 року — почесний громадянин міста Гельзенкірхен.

Ернст Куцорра і Фріц Шепан вважаються найкращими футболістами «Шальке 04» першої половини 20-го століття^[1][3][4]. Його сестра, Еліс Куцорра, 1931 року одружилася з Шепаном.

• Чемпіон Німеччини (6):

«Шальке 04»: 1934, 1935, 1937, 1939, 1940, 1942

• Володар Кубка Німеччини (1):

«Шальке 04»: 1937

Загальний огляд ігрової кар'єри:

Участь у фіналах національних турнірів:

Статистика виступів у національній збірній:^[6]

• Ернст Куцорра на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Профіль (анг.) . EU-Football.info. Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 9 липня 2017.
• Ернст Куцорра на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)