Елізабет Арден

Флоренс Найтінгейл Грем народилася 31 грудня 1884 року^[10] у місті Вудбрідж у Канаді^[10], поблизу Торонто^[11], п'ятою дитиною в родині^[13][12]. Її батьки — Вільям Грем^[10] та Сьюзен Тодд^[10] — емігрували до Канади з Корнуолла у Великій Британії в 1870 році.

Мати померла рано, а грошей часто не вистачало навіть для навчання у школі^[12]. Вже у 6 років вона допомагала батькові на місцевому ринку торгувати овочами, де часто бачила забезпечених і красивих жінок^[11].

У Торонто вчилася в школі медсестер^[15][16]. Там же вперше замислюється про косметологію^[11]. Після навчання влаштовується в сільську лікарню^[16], що визначило її подальшу долю: вона вирішила розбагатіти на кремі^[11]. До такої ідеї її підштовхнула робота, де вона помітила ефект зміни шкіри від мазі з білків^[11][14]. Довгі експерименти з яйцями і білковою сумішшю остаточно вивели з терпіння батька, який поставив їй ультиматум: або негайний шлюб, або пошук гарної роботи, щоб забезпечити себе саму^[11][14].

Грем вибрала друге і поїхала в місто надій — Нью-Йорк, куди перебралася за одними даними у 1907 році^[11][14], за іншим у 1908 році^[10]. У цьому місті вона насамперед звернула увагу на велику кількість розкішних жінок, які хотіли стати ще розкішнішими^[11].

На початку їй доводилося працювати в хімічній лабораторії^[11][16] і тільки потім вона влаштувалася на роботу до одного з піонерів косметичного бізнесу. Вона працювала помічницею у косметичному магазині, допомагаючи відвідувачкам в основах макіяжу^{[12][13][11][16]}.

В цей час вона формулює свою життєву позицію: «Я хочу домогтися того, щоб жінка без макіяжу відчувала себе голою»^[12].

Накопичених грошей та знань вже вистачало для відкриття власної справи, але не вистачало щасливого випадку, який підвернувся, коли вона зустрілася з Елізабет Габбард^[13][12][11]. На той момент у Габбард вже було кілька продуктів по догляду за шкірою, а у Флоренс були навички торгівлі^[11]. Так на П'ятій вулиці Нью-Йорка з'являється магазин «Елізабет»^[11][13]. Однак бізнес розпався швидко: вже в 1909 році власниці посварилися і Габбард пішла, залишивши магазин на Грем^[10][12][13]. У 1914 році бізнес розростається, Флоренс збирає гроші, додає до назви «Арден», запозичивши його з поеми Альфреда Теннісона «Єнох Арден»^{[11][12][13][14]}. Пізніше ця назва стала ім'ям Елізабет^[11].

Хоча грошей у Арден було небагато, вона вже тоді вирішила, що її косметики гідні тільки представниці вищого світу і всі навколо повинні говорити про це^[11]. Тому в 1910 році вона, зайнявши гроші, розкішно обладнує трикімнатний салон і оформляє вхідні двері в червоний колір, пояснивши тим, що це має привернути увагу як червоний колір світлофора і змусити людину увійти^[11][14].

Обганяючи час, Арден пропонує доглядати не тільки за особою, але і за всім тілом; пропонує серії кремів для різних типів шкіри, засновані на чотирьох етапах: очищення, тонізація, зволоження та живлення^[11]. Трохи пізніше до цього списку додасться косметика для очей, парфуми та декоративна косметика^[11]. Упаковка стає елегантною і помітною на тлі конкурентів, кожна з них стане витвором мистецтва^[11].

Арден перша створює комерційне шоу під час сеансів кіно, як рекламу своєї продукції^[11]. Пізніше вона об'єднає ім'я компанії з випуском автомобілів класу люкс, назвавши це «Шлях до краси з розкішшю»^[11]. Кожен автомобіль фірми «Крайслер» передбачає спеціальний кейс в салоні, наповнений продуктами компанії^[11]. У той же час підписується контракт з супермоделлю Амбер Валета — майбутнім обличчям марки^[11]. Кілька парфумерних ароматів були створені у співпраці з Карлом Лагерфельдом, Ніно Черруті, Валентино, Жан-Луї Шеррером, Будинком Хлоє та Елізабет Тейлор^[11].

У 1918 році Арден одружується з Томасом Льюїсом Дженкінсоном^[10][12] і отримує американське громадянство^[13][11]. Чоловік допомагає їй (як комерційний директор^[14]) вести бізнес до 1935 року^[13], однак вона не виділяє йому частину своєї корпорації, аргументуючи тим, що компанія її, а він лише працівник^[14]. Вони розлучаються, і Томас йде в конкуруючу фірму — «Helena Rubinstein»^[13].

У 1934 році Арден будує у місті Рим, штату Мен, перший у США спа-салон, який називає «Maine Chance Beauty SPA» (вільний переклад: «Головний шанс краси»^[14])^[13]. Передбачається, що на 480 гектарах буде розташовуватися стайня^[12] (це пристрасть самої Арден^[12]) і парові лазні. Сам спа-салон пропонує тренування, ведення дієти, віск, догляд за обличчям і грязьові маски. Частину персоналу, наприклад шеф-кухаря, запросили із-за кордону^[17].

Вдалий досвід був неодноразово повторений як в США, так і за кордоном^[13]. Салони Елізабет Арден в кінцевому рахунку були скрізь: в США, Європі, Австралії та Південній Америці^[13] — всього більше сотні^[13]. Після смерті Арден господарство було розділено на кілька ділянок поменше і розпродано^[17]. Європейські відділення спа-салонів були під слідством ФБР, так як передбачалося, що вони використовувалися для укриття нацистів^[13].

У 1942 році Арден одружується з князем Михайлом Євлоновим^[11], але шлюб тривав лише два роки, у 1944 році вони розлучилися^[13]. У салонах Арден було вироблено більше трьохсот найменувань косметики^[13]. Як заповідала підприємиця, її товари повинні продаватися за високою ціною, що додасть образу неповторності та якості^[13].

Журнал Time у 1946 році помістив фото Елізабет Арден на обкладинку^[18].

Арден померла в лікарні Ленокс-Хілл на Мангеттені в 1966 році ^[11]. Вона була похована на кладовищі Сонна лощина в Сліпі-Голлоу, штат Нью-Йорк^[10].

Вона залишила після себе 17 компаній, 40 салонів краси і особистий статок у 11 млн доларів^[12][11].

Одним із захоплень Елізабет Арден були скакові коні^[11]. Наприклад, кінь з її стаєнь виграв дербі в Кентуккі у 1947 році^[13][12]. Вона особисто дбала про коней^[12], навіть сама втирала їм крем в шкіру після перегонів, що іронічно сприймали професіонали^[12]. Для лікування ран своїх коней вона розробила спеціальний крем, що загоював рани^[11].

• 
  Надгробок, верхня частина
• 
  Надгробок, лицьова сторона