Еусебіу

Першим клубом нападника був «Спортінг» (Лоренсу-Маркеш), але після прибуття до метрополії він почав виступати не за «Спортінг» (Лісабон), а за «Бенфіку» (Лісабон). Став одним із перших футболістів з Африки, який здобув всесвітню популярність.

У 1962 році допоміг «Бенфіці» виграти Кубок європейських чемпіонів, забивши у фіналі 2 голи у ворота мадридського «Реала» (підсумок — 5:3). Наступного року португальський клуб знову вийшов до фіналу, але поступився «Мілану» 1:2. Єдиний гол за «Бенфіку» забив Еусебіу.

Відзначався дуже високою результативністю — багато разів ставав найкращим бомбардиром чемпіонату Португалії. У 1965 році став найкращим голеадором не лише першості Португалії, а й Кубку європейських чемпіонів, а «Бенфіка» знову вийшла до фіналу, де поступилась міланському «Інтеру» 0:1. Європейські спортивні журналісти у кінці того року визнали нападника найкращим футболістом Європи — Еусебіу став першим португальцем, який здобув «Золотий м'яч».

Лінія нападу лісабонської «Бенфіки» у 1960-х роках була однією з найсильніших у світі — поряд з Еусебіу виступали Жозе Торреш, Маріу Колуна, Жозе Ауґушту й Антоніо Сімоеш, які були також основою атаки збірної Португалії. У відборі до ЧС-66 португальці випередили Чехословаччину, віцечемпіона світу. У груповому раунді португальці виграли всі 3 матчі, перемігши сильні команди Бразилії, Угорщини і Болгарії.

В 1/4 фіналу Португалія грала з невідомою до того збірною КНДР і вже до 24 хвилини програвала 0:3. Тоді Еусебіу взяв гру на себе і в першому таймі скоротив відставання до 2:3, а у другій половині забив ще 2 м'ячі. За всю історію тільки кільком гравцям вдавалось забити 4 голи в одному матчі чемпіонату світу. Півфінал португальці програли господарям англійцям 1:2, а голи забивали Еусебіу і два — лідер збірної Англії Боббі Чарлтон. Чарлтон став головним суперником Еусебіу під час визначення лауреата «Золотого м'яча» у кінці 1966 року і набрав лише на одне очко більше від португальця (81:80). У матчі за 3 місце Португалія перемогла СРСР, здобувши «бронзу». Це досягнення залишалось найвищим для збірної Португалії на чемпіонатах світу аж до 2006 року. Еусебіу став найкращим бомбардиром чемпіонату, забивши 9 голів.

У 1968 році став першим лауреатом щойноствореного призу «Золотий бутс» для найкращого бомбардира національних першостей у Європі і того ж сезону ще раз вивів свій клуб до фіналу єврокубка, але у вирішальному матчі за КЄЧ «Бенфіка» програла «Манчестер Юнайтед» 1:4. У 1969 році всьоме і востаннє став чемпіоном Португлії у складі «Бенфіки».

Дві серйозні травми коліна протягом 1967—1969 років знизили рівень гри нападника. У 1970 році став переможцем першого опитування на найкращого футболіста Португалії, у 1973 році отримав цю нагороду вдруге. Останній матч у складі «Бенфіки» провів улітку 1975 року. Загалом гравець у складі клубу 11 разів ставав чемпіоном країни, 5 разів здобував Кубок Португалії, двічі — Кубок європейських чемпіонів і тричі виходив до фіналу КЄЧ. 1960-ті роки і досі вважать «золотою ерою» «Бенфіки» завдяки насамперед неповторній грі Еусебіу. Після цього нападник поїхав виступати за клуби Північноамериканської ліги (НАСЛ), що готові були виплачувати високі гонорари футболістам.

Американський клуб «Род-Айленд Оушенірс» (англ. Rhode Island Oceaneers) заявив, що готовий підписати контракт із зіркою, але не зміг знайти потрібних для цього коштів^[1], тож Еусебіу вибрав іншу команду зі США — «Бостон Мінутмен». Оскільки чемпіонат у Штатах проводили за системою «весна-осінь», нападник 1975-го провів там лише 7 ігор, забивши 2 м'ячі. Від листопада 1975 року до лютого 1976 року виступав за мексиканську команду «Монтеррей», а на початку 1976 року повернувся до команди НАСЛ «Торонто Метрос-Кроейша» з Канади. Сезон у Торонто став найкращим у заокеанськомку періоді кар'єри португальця — у регулярному чемпіонаті він забив 16 голів у 21 грі, а також здобув титул чемпіона, забивши перший гол у фіналі НАСЛ, який «Мотрос-Кроейша» виграли у «Міннесоти Кікс» з рахунком 3:0^[2]. Потім короткий час пограв у команді «Лас-Вегас Квіксілвер» і португальських «Бейра-Мар» (1976/77) та нижчолігового «Уніау де Томар» (II дивізіон, 1977/78). На сезон 1978 підписав контракт із клубом Дивізіону 2 «Нью-Джерсі Амеріканс»^[3]. 1980 року завершив футбольну кар'єру^[4].

Володів величезним набором фінтів, високою технікою, швидкістю і спритністю, одним із його прізвиськ було «європейський Пеле». Добре грав у повітрі, мав сильний і точний удар з різних дистанцій.

У 2000 році Міжнародна федерація футбольної історії і статистики визнала Еусебіу найкращим португальським футболістом XX століття і помістила на 9-те місце у списку найкращих гравців світу XX століття. У 2003 році УЄФА готуючись до свого півстолітнього ювілею, провела опитування, щоб визначити найкращого гравця від кожної європейської країни за останні 50 років. Найсильнішим футболістом Португалії останнього 50-річчя визнано Еусебіу^[5].

Еусебіу помер у ніч на 5 січня 2014 року на 72-му році життя внаслідок гострої серцевої недостатності^[6][7]. Португальська влада оголосила в країні триденний траур у зв'язку зі смертю футболіста. На всіх державних установах у країні приспустять прапори. Крім того, будуть скасовані різні розважальні заходи, а телебаченню та радіокомпаніям порекомендували прибрати з ефірної сітки розважальні передачі.

Смерть Еусебіу прокоментувало багато політиків, футболістів та тренерів як у Португалії, так і за кордоном. Зокрема, португальський нападник мадридського Реала Кріштіану Роналду назвав Еусебіу вічно живим, а португальський тренер лондонського «Челсі» Жозе Моурінью — одним із найбільших португальців в історії футболу, на рівні Боббі Чарлтона або Пеле^[8]. «Футбол втратив легенду», — написав у Твіттері президент ФІФА Зепп Блаттер. «Португалія сьогодні втратила одного з найулюбленіших своїх синів, Еусебіу да Сілва Феррейру. Країна сумує через його смерть», — заявив президент Португалії Анібал Каваку Сілва. У Мозамбіку, на батьківщині футболіста, президент країни Жоакім Чіссану сказав, що особисто він втратив друга. «Португальський футбол втратив одного з найбільших своїх кумирів. Футбол зближав Мозамбік та Португалію, і в Мозамбіку все пишаються Еусебіу».

6 січня процесія з труною Еусебіу, драпірованою в кольори прапора клубу «Бенфіка», проїхала вулицями столиці Португалії, після чого тіло було виставлено на «Ештадіу да Луж», домашній арені рідного клубу покійного. На стадіоні труна простояла всього п'ять хвилин, після чого його провезли по прощального колу, як заповідав сам Еусебіу, винесли та відвезли на катафалку до церкви, де відбулося відспівування^[9]. Віддати останні почесті футболістові прийшли десятки тисяч людей.^[10] Еусебіу був похований того ж дня на кладовищі Луміар у Лісабоні^[11].