Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя

Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя
ลุงบุญมีระลึกชาติ
Жанр	драма, кінокомедія, фентезі
Режисер	Апічатпон Вірасетакул
Продюсер	Charles de Meauxd[1], Lluís Miñarrod[1], Апічатпон Вірасетакул[1] і Ганс В. Гайссендерфер[1]
Сценарист	Апічатпон Вірасетакул
У головних ролях	Танапат Сайсаймар Дженджира Понгпас Сакда Каевбуаді
Оператори	Сайомбу Мукдеепром Юконторн Мінгмонгкон Чарін Пенгпаніч
Кінокомпанія	• Anna Sanders Films • Eddie Saeta S.A. • Fonds Sud Cinéma • Kick the Machine • Illuminations Films • Match Factory • Geißendörfer Film- und Fernsehproduktion
Дистриб'ютор	BiM Distribuzioned і Netflix
Тривалість	114 хв.
Мова	тайська, французька
Країна	Таїланд  Іспанія  Німеччина  Велика Британія  Франція  Нідерланди
Рік	2010
Дата виходу	21 травня 2010 (Канни) 26.06.2010 (Таїланд)
Касові збори	1 214 424 $[2] і 184 292 $[2]
IMDb	ID 1588895
Рейтинг	IMDb:
Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя у Вікісховищі

«Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя» (тай. ลุงบุญมีระลึกชาติ — Лунг Бунмі ралуек чат; міжнародна назва англійською — Uncle Boonmee Who Can Recall His Past Lives) — копродукційний драматично-комедійний фільм-фентезі 2010 року поставлений тайським режисером Апічатпоном Вірасетакулом. Фільм здобув Золоту пальмову гілку 63-го Каннського кінофестивалю 2010 року^[3] .

У центрі сюжету — історія головного героя Бунмі, який доживає останні дні свого життя, помираючи від хвороби нирок. Він вечеряє разом зі своєю родиною, і по ходу розвитку дії до нього приєднуються примара його дружини і син, що колись зник і тепер повернувся в нелюдському вигляді. Бунмі розмірковує про причини своєї хвороби, які пов'язані з його поганою кармою. Наприкінці фільму Бунмі знаходить печеру, де він народився вперше — там він хоче завершити своє нинішнє життя.^[4]

При написанні сценарію автор фільму Апічатпон Вірасетакул спирався на історію реальної людини на ім'я Бунмі, яка колись жила в рідному місті режисера. Він стверджував, що під час медитацій міг згадати свої попередні життя. Настоятель місцевого монастиря Пхра Сріпаріяттеветі, вражений розповідями Буні, написав і опублікував у 1983 році книгу «Людина, яка могла згадати свої попередні життя». Вірасетакул узяв за основу лише саму концепцію та вигадав власний сюжет на її основі, зберігши ім'я головного героя^[5]. Іншим джерелом натхнення для режисера і сценариста стали старі тайські телепередачі й комікси з простими сюжетами і надприродними елементами^[6].

Фільм був знятий в тайсько-британсько-французько-німецькій копродукції за підтримки Міністерства культури Таїланду. Зйомки проходили взимку 2009—2010 року, фільм знятий на 16-міліметрову плівку, що пов'язано з обмеженістю бюджетних коштів і з бажанням режисера стилізувати стрічку під класичні тайські фільми^[7].

Після показу на Каннському кінофестивалі фільм зібрав позитивні відгуки міжнародної преси; відзначалося, що він помітно виділяється серед інших стрічок, що склали дуже слабкий для Канн конкурс.^[8][9][10] Сухдев Санду (The Daily Telegraph) писав, що «Дядечко Бунмі…» — це навіть не фільм, а цілий мінливий світ, деякі елементи якого так і залишаються для глядача невиразними і невловимими — що тільки додає фільму привабливості. Вірасетакулу, за словами Санду, вдається передати потойбічну суть місця, де відбувається дія, не вдаючись до пов'язаних зі Сходом штампів і загальних місць.^[8] Джонатан Розенбаум побачив «рідкісну гідність» цього фільму в тому, що він довіряє глядачеві самостійно вибрати будь-які пояснення того, що відбувається на екрані, а це можливо завдяки опорі режисера на магічний реалізм^[11]. Російський критик Андрій Плахов («Коммерсантъ») назвав фільм «Ні на що не схожою» казкою від головного відкриття світової режисури нульових років.^[12] «Бездоганний фестиваль зібрав бездоганне журі, яке вибрало переможцем бездоганний фільм. Це могло б зійти за казку, якби не було правдою», — так оцінив вибір каннського журі кінооглядач Financial Times.^[13]

У підсумковому рейтингу фільмів 2010 року, складеному спеціалізованим журналом «Cahiers du cinéma», тайський фільм з великим відривом зайняв перше місце^[14]. У рейтингу британського видання Sight & Sound каннського лауреата потіснила на друге місце голлівудська стрічка «Соціальна мережа»^[11].

Нагороди та номінації фільму «Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя»[15]
Рік	Кінофестиваль/кінопремія	Категорія/нагорода	Номінант	Результат
2010	Каннський міжнародний кінофестиваль	Золота пальмова гілка	Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя	Перемога
2010	Дубайський міжнародний кінофестиваль	Премія Мур АзіяАфріка за найкращий фільм	Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя	Номінація
		Премія Мур АзіяАфріка найкращому операторові	Сайомбу Мукдеепром, Юконторн Мингмонгкон	Перемога
2010	Сіднейський кінофестиваль	Приз Sydney Film за найкращий фільм	Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя	Номінація
2010	Каталонький кінофестиваль міжнародний кінофестиваль у Сіджасі	Нагорода критиків за найкращий фільм	Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя	Перемога
2010	Асоціація кінокритиків Торонто	Найкраща стрічка	Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя	Номінація
		Найкращий фільм іноземною мовою		Перемога
2011	Азійська кінопремія	Найкращий фільм	Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя	Перемога
2011	Міжнародний кінофестиваль у Чикаго	Срібна пластина за найкращий міжнародний постер	Кріс Вейр	Перемога
2011	Асоціація кінокритиків Чикаго	Найкращий фільм іноземною мовою	Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя	Номінація
2011	Премія «Незалежний дух»	Найкращий іноземний фільм	Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя	Номінація