Дубовик Анатолій Олександрович
Анато́лій Олекса́ндрович Дубови́к (нар. 23 червня 1987, Велика Корениха — пом. 25 червня 2015, Маріуполь) — солдат Збройних сил України. Загинув під час російсько-української війни.
| Дубовик Анатолій Олександрович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 23 червня 1987 Велика Корениха | |
| Смерть | 25 червня 2015 (28 років) Маріуполь | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Командування | ||
 | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.png){kind=small}
З життєпису
Народився в мікрорайоні Миколаєва Велика Корениха. Працював електромонтером електроцеху ПАТ «Миколаївська ТЕЦ».
Мобілізований 10 квітня 2015-го, розвідник 37-го окремого мотопіхотного батальйону.
25 червня 2015 року близько полудня під Комінтерновим розвідувальна група потрапила в засідку та вступила у ближній бій з противником. Анатолій лишився прикривати відхід побратимів, відстрілювався до останнього. Дистанція між розвідгрупою та терористами була близько 10 метрів, бій тривав приблизно 15 хвилин. Зазнав поранення осколком у голову від обстрілу з РПГ. Евакуйований до Маріуполя, врятувати життя не вдалося, помер через 2 години. У бою поранень зазнав ще один вояк. Анатолій прикрив відхід групи з 9 вояків.
Без Анатолія лишилися мама і брат.
Похований 30 червня 2015-го в місті Миколаїв, кладовище Великої Коренихи.
Нагороди
- 8 квітня 2016 року, — за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
Примітки
Джерела
- Дубовик Анатолій Олександрович [Архівовано 17 червня 2017 у Wayback Machine.]
- Анатолій Дубовик[недоступне посилання з серпня 2019]