Долина Снейк-рівер

Плато Снейк-рівер можна розділити на три долини: західну, центральну і східну. Західна долина є протяжною скидовою западиною, що простягається у північно-західному напрямку. Східна долина простягається у північно-східному напрямку. Центральна долина розташована у вигині дуги і є перехідною областю між західною і східною долинами. Вік наймолодших порід, що знаходяться в районі Єллоустон, становить 600 Кілороків. Найдавніші, що знаходяться в районі поселення Мак-Дермітт, налічують 16-17 Ma. Центральна і східна долини складаються з товстих шарів вулканічного туфу, покритих тонким шаром базальту. У західній долині протікали геологічні процеси двох типів. У результаті вулканічної активності основні водні канали періодично запруджувался, що призводило до утворення великих озер. Але з часом природні греблі руйнувалися, і озера спустошувалися. Такі процеси відбувалися неодноразово, про що свідчать потужні річкові та озерні відкладення, перешаровані матеріалом вулканічного походження^[2] Долина утворилася в результаті руху Єллоустонської гарячої точки в північно-східному напрямку протягом 17 Ma.^[3]

Плато має значний вплив на клімат Єллоустону і на прилеглі до нього області на півдні і заході. Під час свого руху, Єллоустонська гаряча точка прорізала в Скелястих горах канал 110 км завширшки. Його західний кінець збігається з проміжком між Каскадними горами і хребтом Сьєрра-Невада. Завдяки цьому утворився канал, по якому волога у вигляді хмар і вологих повітряних мас надходить безпосередньо від Тихого Океану до Єллоустону.^[4] Пройшовши через долину, волога випадає у вигляді дощу або снігу.^[5] В результаті регіони Єллоустон і Тітон отримують значно більше вологи, ніж сусідні регіони.