Дикий Євген Олександрович

Народився 28 серпня 1973 року в Києві^[1][2]. Закінчив середню школу № 25 м. Києва.

У 1995 році волонтерив у Російсько-чеченській війні на стороні Чечні^[3].

Закінчив біологічний факультет Київського університету ім. Т. Г. Шевченка 1997 року й аспірантуру в Києво-Могилянській академії 2001 року за спеціальністю «Екологія»^[1].

У 2001—2008 роках працював старшим викладачем кафедри екології, заступником декана природничого факультету Києво-Могилянської академії^[4]. У 2007 році захистив дисертацію кандидата біологічних наук на тему «Сукцесії донної рослинності шельфу південно-східного Криму» за спеціальністю «Гідробіологія»^[5].

У 2008—2010 роках — заступник голови Української молодіжної екологічної ліги^[1].

У 2010—2011 роках працював старшим науковим співробітником Національної академії наук України^[2].

У 2012—2014 роках старший науковий співробітник Центру міждисциплінарних досліджень Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова. Стажувався в Скандинавії та Німеччині в межах співпраці з їхніми університетами. Розробляв проєкт «Зелений університет»^[1].

У травні 2014 року пішов добровольцем на війну на Донбасі. Виконував обов'язки командира роти батальйону «Айдар». Влітку 2014 року брав участь у боях під Луганськом, Новосвітлівкою, Хрящуватим.

Демобілізований через бойову травму^[3].

Під час перебування на реабілітації навесні 2015 читав лекції з методів протидії гібридній війні РФ у Литовській військовій академії ім. Генерала Жемайтіса, на основі яких написав підручник «Гібридна війна РФ в Україні: досвід для Балтії». Книгу перекладено російською, литовською та англійською мовами, з 2015 використовується як підручник при підготовці офіцерів країн Балтії^[3].

З квітня 2015 року працював заступником директора Українського наукового центру екології моря^[3][6].

З березня 2016 по травень 2018 року виконував обов'язки директора Українського науково-дослідного протичумного інституту ім. І. І. Мечникова^[7].

У лютому 2018 року Євген Дикий призначений виконувачем обов'язків директора Національного антарктичного наукового центру, який оперує українською науковою станцією «Академік Вернадський» в Антарктиді^[1][8][9].

8 серпня 2019 року Євгена Дикого обрали директором Національного антарктичного наукового центру. Вперше директора центру не призначали, а обирали голосуванням науковців, яке запровадили 2016 року з ухваленням Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». З 26 науковців Центру проголосувало 24, вони голосували в Києві й на станції в Антарктиді. За підсумками таємного голосування за Євгена Дикого віддали 23 голоси за, один голос — проти^[10][11].

З 1989 року член Української Гельсінської спілки, з 1990 року — активіст Української студентської спілки.

У січні 1991 року очолив Український добровольчий студентський загін у Литві, коли у Вільнюсі радянське керівництво силою спробувало повернути республіку до складу СРСР^[12].

1995 року брав участь у російсько-чеченській війні як волонтер та керівник гуманітарної місії^[3].

Був першим головою Студентського парламенту КНУ^[1][13].

З 1994 до 2001 року працював виконавчим директором ГО «Український комітет „Гельсінки-90“»^{[1][14][15][16]}.

У 2006 році був членом Громадянської партії «Пора», балотувався на парламентських виборах 2006 року за списком Громадянського блоку «Пора—ПРП» під номером 60, але не був обраний^[17]. Був помічником народного депутата Верховної Ради 8-го скликання Андрія Левуса^[18].

Експерт Міжнародного інституту демократій. Сфери експертизи: екологія, сталий розвиток, менеджмент науки та вищої освіти, міжетнічні конфлікти та локальні війни в колишньому СРСР, права людини^[19].

Член Правління всеукраїнської Координаційної ради ветеранів АТО та Товариства ветеранів АТО^[1].

На початку 2024 року викликав медійну увагу й суспільний осуд своїм інтерв'ю виданню «Новинарня», де з посмішкою погрожував знищувати цивільних громадян, які не вступили до лав ЗСУ, називаючи їх «пацюками» та «ухилянтами»^[20]:

Пізніше в інтерв'ю він запевнив ведучу, що розуміє незаконність такої "зачистки".

• Н. С. Костенко, Є. О. Дикий, О. А. Заклецький. Просторовий розподіл та зміни донної рослинності Карадазького природного заповідника [Архівовано 31 березня 2022 у Wayback Machine.] // Укр. ботан. журн. — 2006. — 63, № 2. — С. 243—251
• Н. С. Костенко, Є. О. Дикий, О. А. Заклецький. Сучасний стан макрофітобентосу шельфових зон Чорного моря (Південно-Східний Крим) // Гидробиологический журнал. — 2006. — С. 48-54
• М. С. Комісарова, І. Г. Ємельянов, Є. О. Дикий. структура та екологічна роль масових видів молюсків на шельфі острова Зміїний // Доп. НАН України. — 2011. — № 7. — С. 188—192
• Elena Stoica, Mariia Pavlovska, Evgen Dykyi, Konstantinos Kormas. Next generation sequencing-based approaches to characterize microbial pathogenic community and their potential relation to the Black Sea ecosystem status. [Архівовано 22 травня 2021 у Wayback Machine.] // 2018
• Ievgeniia Prekrasna, Mariia Pavlovska, Artem Dzhulai, Evgen Dykyi. Diversity, structure and functions of Antarctic vascular plant rhizosphere microbiomes from the central maritime Antarctic. [Архівовано 22 травня 2021 у Wayback Machine.] // 2020
• Ievgeniia Prekrasna, Mariia Pavlovska, Artem Dzhulai, Evgen Dykyi. The interplay of bacterioplankton and phytoplankton communities in the course of summer phytoplankton bloom in Argentine islands region. [Архівовано 22 травня 2021 у Wayback Machine.] // 2020
• Mariia Pavlovska, Ievgeniia Prekrasna, Ivan Parnikoza, Evgen Dykyi. Soil Sample Preservation Strategy Affects the Microbial Community Structure. [Архівовано 22 травня 2021 у Wayback Machine.] // 2021
• Yan Zhang, Mariia Pavlovska, Elena Stoica, Ievgeniia Prekrasna, Jianghua Yang, Jaroslav Slobodnik, Xiaowei Zhang, Evgen Dykyi Holistic pelagic biodiversity monitoring of the Black Sea via eDNA metabarcoding approach: From bacteria to marine mammals. [Архівовано 22 травня 2021 у Wayback Machine.] // 2020
• Mariia Pavlovska, Ievgeniia Prekrasna, Evgen Dykyi, Andrii Zotov, Artem Dzhulai, Alina Frolova, Jaroslav Slobodnik, Elena Stoica. Niche partitioning of bacterial communities along the stratified water column in the Black Sea^[21]
• Євген Дикий, Гібридна війна РФ в Україні: досвід для Балтії [Архівовано 21 квітня 2018 у Wayback Machine.](англ.) // Вільнюс, — 2016. ISBN 978-609-8074-49-9

• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (05.02.2021) — за визначний особистий внесок у здійснення наукової діяльності в Антарктиці та з нагоди 25-річчя української антарктичної станції «Академік Вернадський».^[22]
• Орден «За мужність» ІІІ ступеня (21.11.2018) — за громадянську мужність, самовіддане відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції Гідності, особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.^[23]
• Медаль «Захиснику Вітчизни»^[3]
• Пам'ятний знак «За воїнську доблесть»^[3]
• Медаль «Доброволець АТО»^[24]
• Медаль Пам'яті 13 січня (09.01.2020) — громадянам Литви та України з нагоди медалі пам'яті 13 січня та з нагоди Дня захисників свободи 1991 року. У січні—вересні вони активно захищали свободу та незалежність Литви, захищали спокій суспільства та здоров'я людей.^[25][26]
• Медаль «Už pasižymėjimą» (Медаль заслуги Литовського війська)^[27]
• Медаль "«Nepriklausomybės gynėju» (Медаль Союзу захисників незалежності Литви)^[28]
• У рейтингу «100 найвпливовіших українців» 2019 року від журналу «Фокус» посів 95 місце.^[29]

Євген Дикий у соціальних мережах
	Євген Дикий на сайті Facebook

• Євген Дикий [Архівовано 2 березня 2018 у Wayback Machine.] — авторська колонка на «Обозреватель».

• Северин Наливайко, «Приток нових членів — по експоненті» [Архівовано 7 лютого 2018 у Wayback Machine.] // Збруч, 4 вересня 2014
• В'ячеслав Шрамович, Екс-«айдарівець» Дикий: Україна для Росії — як Афганістан для СРСР [Архівовано 18 липня 2018 у Wayback Machine.] // BBC News Україна, 20 лютого 2015
• Анна Балакир, «Ніколи звідси не звалю. Я достатньо доклався до ремонту своєї країни і нею не поступлюся» [Архівовано 29 травня 2019 у Wayback Machine.] // Країна (журнал), 20 лютого 2019
• Ольга Скороход, Ще одна станція в Антарктиді, нова база в Арктиці та відновлення флоту — це оптимальна полярна програма для України [Архівовано 13 вересня 2019 у Wayback Machine.] // Цензор.нет, 29 квітня 2019
• Ирина Ромалийская, Ветеран Донбасса о войне и переговорах с РФ: "Трудно воевать, когда за спиной истерика «Договаривайтесь на любых условиях!» [Архівовано 31 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.) // Настоящее Время, 30 березня 2022