Дерихвіст степовий

Невеликий (розміром з дрозда) птах. Довжина тіла — 23—26 см, маса тіла — 87—105 г. У дорослого птаха у шлюбному вбранні верх голови, шия, воло, спина і верх крил бурі; горло і передня частина щік кремові, окреслені чорною смугою; груди, черево, надхвістя і підхвістя білі; покривні пера споду крил чорні; махові пера чорно-бурі; хвіст вилоподібний, стернові пера чорно-бурі, дзьоб короткий, чорний, ноги темнобурі. У позашлюбному вбранні пера спини і крил з вузькою невиразною світлою облямівкою; чорна смуга довкола щік і горла нечітка; дзьоб цілком чорний. У молодого птаха забарвлення зверху строкате, пера спини і крил з темними плямами і світлою облямівкою; на перах вола світла облямівка; решта тулуба біла; дзьоб чорний.

Від лучного дерихвоста відрізняється чорним сподом крил і відсутністю білої смужки по краю другорядних махових пер.

Заселяє степи Євразії. У кінці XIX — на початку ХХ ст. ареал в Україні охоплював узбережжя Чорного та Азовського морів від східних кордонів країни до Дунаю на півночі до Полтавської та Харківської областей. В останні два десятиріччя ХХ ст. відомі лише поодинокі випадки гніздування окремих пар на півдні України.

Світова популяція оцінюється 29—45 тис. ос. В Європі гніздиться 2,5—5,1 тис. пар, що становить 25—49 % світової популяції^[3]. В Україні, в 1980—1990 рр. буди відомі лише поодинокі випадки гніздування окремих пар і невеличких груп чисельністю 3–5 пар на узбережжі Тилігульського та Куяльницького лиманів, Чорноморському біосферному заповіднику, на острові Бірючому, в північній частині Арабатської стрілки, в Криму на узбережжі Сивашу, на узбережжі Молочного лиману, в Північному Приазов'ї. Максимальна чисельність виду (32 птаха) була зареєстрована в 1990 р. в околицях м. Новоазовська Донецької області (основа Кривої коси). Падіння чисельності виду відбувається за рахунок трансформації гніздових біотопів внаслідок меліорації земель, випасання худоби та рекреаційного освоєння.

Перелітний птах. У місцях гніздування з'являється у квітні — травні. Переважно займає низовинні узбережжя морських заток, лиманів, солоних та прісних озер, гирлові зони річок з розрідженою невисокою рослинністю. Оселяється колоніями. Гніздо являє собою ямку у ґрунті. У кладці від 1 до 4 яєць, частіше 3. Перші кладки з'являються у червні. Термін насиджування − 21 день. Молодь починає літати у віці 27–30 діб. До місць зимівлі відлітає у вересні. За біологією схожий на дерихвоста лучного, з яким утворює спільні колонії. Живиться комахами.

Включено до Червоної книги України (1994, 2009), статус − зникаючий; Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій, угоди AEWA. Охороняється в Дунайському та Чорноморському біосферному заповіднику, в Азово-Сиваському НПП та РЛП «Меотида».

• Кінда В. В. Дерихвіст степовий // Червона книга України. Тваринний світ / За ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 458. — ISBN 978-966-7059-0-7.
• Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України. — Київ, 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
• Дерихвіст степовий в Червоній книзі України [Архівовано 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Black-winged pratincole species text in The Atlas of Southern African Birds [Архівовано 18 липня 2015 у Wayback Machine.]

• * Фауна Украины. Т. 4. Птахи. Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / О. Б. Кістяківський. — К : Вид-во АН УРСР, 1957. — 432 с.