Дебьоси
Дебьо́си — село в Росії, адміністративний центр Дебьоського району Удмуртії.
| село Дебьоси | |
|---|---|
| рос. Дебёссы | |
 | |
| Країна |  Росія |
| Суб'єкт Російської Федерації | Удмуртія |
| Муніципальний округ | Дебьоський район |
| Код ЗКАТУ: | 94214815001 |
| Код ЗКТМО: | 94614415101 |
| Основні дані | |
| Перша згадка: | 1648 року |
| Населення | 5720 осіб (2010) |
| Поштові індекси | 427060 |
| Телефонний код | +7 34151 |
| Географічні координати: | 57°39′ пн. ш. 53°49′ сх. д. / 57.650° пн. ш. 53.817° сх. д. 53°49′ сх. д. / 57.650° пн. ш. 53.817° сх. д. |
| Часовий пояс | UTC+3, влітку UTC+4 |
| Водойма | річка Чепца |
| Найближча залізнична станція | Кез |
| Відстань | |
| До залізничної станції: | 32 км |
| До центру регіону (км): - фізична: - залізницею: - автошляхами: | 141 |
| Мапа | |
  Дебьоси  Дебьоси | |
| |
Село розташоване на річці Чепца, лівій притоці Вятки, за 141 км на північний схід від Іжевська. До найближчої залізничної станції Кез 32 км. Через село проходить траса Р242, що є частиною федеральної дороги М7.
Населення
Населення — 5720 осіб (2010[1]; 5828 в 2002[2]).
Національний склад станом на 2002 рік:
Історія
Вперше село згадується в 1646 році в переписі Каринського стану як починок на річці Дебессі. В 1749–1754 роках в селі була збудована перша дерев'яна Миколаївська церква. 1756 року церква згоріла і була заново відбудована лише в 1767 році. З 1796 року село стає волосним центром В'ятської губернії. З початку XIX століття через Дебьоси пройшов Сибірський тракт, причому в селі сходились 2 його основні гілки — північна з Петербурга та південна з Москви. Тракт суттєво вплинув на розвиток поселення. Для його потреб в селі були збудовані поштова та земська управи, цейхгауз, кінно-етапна в'язниця та військовий лазарет. 1846 року був збудований кам'яний храм, освячений в ім'я Святої Трйці.
В 1920 році село увійшло до складу Вотської АО, де 8 грудня 1921 року стає повітовим центром та отримує статус міста. Але вже 6 листопада 1923 року повіт ліквідовується і Дебьоси стають знову селом. 1929 року село стає муніципальний округним центром. В 1939 році Троїцький храм постановою ВР Удмуртської АРСР був закритий[3]. На сьогодні ведеться відновлення храму за старим архітектурним проектом.
Соціальна сфера
В селі знаходиться унікальний музей історії Сибірського тракту, розташований в колишньому будинку казарми нижчих чинів кінно-етапного пункту. Разом із ділянкою тракту, яка збереглась дотепер довжиною 1,2 км, вони занесені до списку об'єктів культурної спадщини регіонального значення[4]. В цей же список занесені братська могила червоноармійців, які загинули в боях з білогвардійцями та братська могила радянських воїнів, які померли в шпиталі в роки Другої Світової війни.
У селі працюють середня школа, дитячий садочок, дитяча школа мистецтв імені Г. М. Корепанова-Камського, районний творчо-дозвільний центр «Чупчигур», районний центр розвитку культурного туризму «Байгурезь», районний будинок ремесла, центральна районна лікарня та сільський клуб.
Примітки
Посилання
- Сибірський тракт [Архівовано 4 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Історія Троїцького храму [Архівовано 31 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Неофіційний сайт села [Архівовано 11 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про Удмуртію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |