Дебра Вінгер

Народилась в Клівленд-Гайтс, штат Огайо, в ортодоксальній єврейській родині Роберта Вінгера, фасувальника м’яса, та офіс-менеджерки Рут (до шлюбу Фелдер). ^{[10] [11]} Протягом багатьох років вона розповідала багатьом інтерв'юерам, що була волонтеркою в ізраїльському кібуці, іноді навіть кажучи, що тренувалася з Армією оборони Ізраїлю, але в інтерв'ю 2008 року сказала, що була просто в типовому молодіжному турі, який відвідував кібуц.^[12] У 18 років, після повернення до США, потрапила в автомобільну аварію і пережила крововилив у мозок; в результаті залишилася частково паралізованою та сліпою протягом 10 місяців. Спочатку їй сказали, що вона більше ніколи не бачитиме. У неї був час, щоб подумати про своє життя і вона вирішила, що, якщо одужає, переїде до Каліфорнії та стане акторкою. ^[13]

Першою акторською роллю Вінгер була роль «Деббі» у фільмі про секс-експлуатацію «Slumber Party '57» 1976 року. Її наступною роллю стала молодша сестра Діани Прінс Друзілла (Діво-дівчина) у трьох епізодах телесеріалу ABC Диво-жінка. Продюсери хотіли, щоб вона з'являлася частіше, але акторка відмовлялася, побоюючись, що роль зашкодить її кар'єрі. Потім послідувала гостьова роль у 4 сезоні телевізійної драми «Жінка-поліцейська» в 1978 році.^[14] Вінгер виконала роль другого плану в комедійному фільмі Вілларда Гайка «Французькі листівки» 1979 року.

Першою великою роллю Вінгер була у фільмі «Слава Богу, це п’ятниця», а потім у «Міському ковбої» в 1980 році, за яку вона була номінована на премію BAFTA та дві номінації на «Золотий глобус» (за найкращу роль акторки та найкращу нову зірку). У 1982 році вона знялася з Ніком Нолті у фільмі Cannery Row і з Річардом Гіром у фільмі «Офіцер і джентльмен», за який була номінована на премію «Оскар» як найкраща акторка. Вона була номінована на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль ще двічі: за «Умови любові» у 1983 році (її була нагороджена її партнерка Ширлі Маклейн, яка зіграла її матір у фільмі) та за фільм «Землі тіней» у 1993 році, за який також отримала другу номінацію на BAFTA. Її гра у фільмі «Небезпечна жінка» отримала номінацію на «Золотий глобус» як найкраща акторка.^[15]

За ці роки Вінгер здобула репутацію відвертої людини, з якою важко працювати.^[16] Вона висловлювала свою неприязнь до фільму «Офіцер і джентльмен», який відмовилася рекламувати,^[16] та кількох інших своїх фільмів, а також зневажливо ставилася до деяких колег і режисерів. Коли Барбара Волтерс брала інтерв’ю у Бетт Девіс у 1986 році, Девіс сказала: «Я бачу багато себе в Дебрі Вінгер».

Вінгер мала втілити Пеггі Сью у фільмі «Пеггі Сью вийшла заміж», але була змушена відмовитися перед початком виробництва після травми спини під час аварії на велосипеді. Роль дісталася Кетлін Тернер. Травма вплинула на працездатність Вінгер на кілька місяців. Її взяли на роль у «Власній лізі», але вона вибула і її замінила Джина Девіс. Пізніше повідомлялося, що Вінгер вибула з фільму через те, що відмовилася працювати з Мадонною, яку Вінгер не вважав серйозною акторкою.^[17] Серед інших головних ролей цього періоду — Legal Eagles, Made in Heaven, Everybody Wins, The Sheltering Sky, Leap of Faith, Black Widow, Betrayed, Wilder Napalm і A Dangerous Woman.

У 1995 році Вінгер вирішила взяти перерву в акторській діяльності. У 2002 році вона повідомила: «Я хотіла піти роками. Мені набридло слухати себе, що я хочу кинути. Це все одно, що почати інтерв’ю словами «Я ненавиджу інтерв’ю!». Що ж, геть! Я перестала читати сценарії і перестала хвилюватися. Люди казали: «Ми дуже сумуємо за тобою». Але за останні шість років, скажіть мені фільм, у якому я мала би знятися. Кілька, яких я можу згадати, акторка була настільки ідеальною».^[18] Після створення фільму «Забудьте про Париж» у 1995 році Вінгер не знімалася на екрані протягом 6 років, а потім повернулася у 2001 році з фільмом «Велике погане кохання», сценаристом і режисером якого став її чоловік Арлісс Говард. Фільм також був дебютом Вінгер як продюсерки.^[19]

Під час перерви в кіно Вінгер виконувала головну жіночу роль у постановці п'єси Антона Чехова «Іванов» Американського репертуарного театру з листопада 1999 по січень 2000 року. ^[20]

Розанна Аркетт зняла схвалений критикою документальний фільм «У пошуках Дебри Вінгер», який вийшов у прокат у 2002 році після того, як Вінгер повернулась до акторської діяльності. Згодом Вінгер знялась у фільмах «Радіо», «Похвала» та «Іноді в квітні», а також отримала позитивні відгуки за роль матері Енн Гетеаей у фільмі «Рейчел виходить заміж».^[21]

Вінгер отримала номінацію на премію «Еммі» за головну роль матері жертви стрілянини в «Колумбайн» у телевізійному фільмі «Світанок Анни» режисера Арлісса Говарда 2005 року. У 2010 році вона повернулася на телебачення, знявшись як директорка середньої школи в епізоді «Закон і порядок».^[22] Вона приєдналася до акторського складу серіалу HBO «На лікуванні» як одна з трьох пацієнтів, показаних у третьому сезоні.^[23]

У 2013 році Вінгер знялась в трьох епізодах серіалу «У лісі», ^[24] першої частини мультимедійного, експериментального фільму Дженніфер Елстер «The Being Experience», в якому також брали участь Терренс Говард, Дейв Меттьюз, Руфус Вейнрайт, Карен Блек, Вілл Шортц, Лія Кебеде, Квестлав, Фамке Янссен, Мобі, Гейл Гарольд, Пас де ла Уерта, Йорген Лет, Розі Перес, Обрі де Грей та Алан Каммінг.

З 2016 по 2020 рік Вінгер грала разом із Семом Елліоттом і Ештоном Кутчером у комедії Netflix «Ранчо».

У 2017 році Вінгер знялася в епізодичній ролі судді Верховного суду Олени Каган у телевізійному міні-серіалі When We Rise.^[25] Того ж року вона знялася у своїй першій після багатьох років романтичній головній ролі в «Коханцях».^[26] Вона продовжувала здобувати ролі в інших повнометражних фільмах, таких як «Місто тигрів», який вийшов у 2018 році.^[27]

У 1995 році Вінгер зіграла у «The Wizard of Oz in Concert: Dreams Come True», телевізійному музичному виконанні популярного фільму MGM 1939 року в Лінкольн-центрі на користь Фонду захисту дітей. Її ролі в цьому спеціальному фільмі були оповідачем «Циклону» та Злою Відьмою Заходу. Спочатку він транслювався на TBS і TNT.

Під час перерви в кіноіндустрії Вінгер провела семестр як викладачка Гарвардського університету.^[28] У 2008 році вона написала книгу «Undiscovered», засновану на особистих спогадах.^[29] Вона продемонструвала свою підтримку примиренню між арабами та євреями в Ізраїлі, відвідавши двомовні школи Рука об руку (єврейсько-арабська школа Галілеї, школа Гешер аль-Хаваді), де в 2008 році сказала, що «присвятить наступну частину свого життя цим школам».^[30]

Як президентка журі Цюріхського кінофестивалю 2009 року, Вінгер приєдналась до інших членів голлівудської кіноспільноти, щоб виступити проти арешту та судового переслідування режисера Романа Поланскі, засудженого за зґвалтування 13-річної дівчинки в 1970-х роках, критикуючи швейцарський уряд за «міщанську змову» в арешті його стільки років потому, коли він прямував на Цюріхський фестиваль.^[31]

У 2010 році Вінгер була співвиконавчою продюсеркою номінованого на премію Оскар документального фільму Gasland.^[32] Вона також була виконавчою продюсеркою документального фільму Bel Borba Aqui 2012 року про життя та творчість бразильського художника-графіка Бела Борби.^{[33] [34]}

Трирічні стосунки Вінгер з актором Ендрю Рубіном закінчилися в 1980 році.^[35] З 1983 по 1985 рік вона зустрічалася з Бобом Керрі, на той час губернатором штату Небраска, з яким познайомилася під час зйомок фільму «Умови любові» в Лінкольні, штат Небраска.^[36] Вінгер також зустрічалася зі своїм колегою по серіалу «Консервний ряд» і «Всі виграють» Ніком Нолті.^[37]

З 1986 по 1990 рік Вінгер була одружена з актором Тімоті Хаттоном, від якого в 1987 році народила сина Ноа Хаттона, режисера документальних фільмів. Шлюб закінчився розлученням.

У 1996 році Вінгер пошлюбила актора/режисера Арлісса Говарда, з яким познайомилася на зйомках фільму «Вайлдер Напалм». Їхній син Гідеон Бейб Рут Говард (відомий як Бейб) народився в 1997 році. Вона є мачухою Сема Говарда, сина Арлісса від його попереднього шлюбу.

• Дебра Вінгер на сайті IMDb (англ.)
• Transcript of Radio 4 interview
• Texas Monthly Talks: Debra Winger, video posted on November 3, 2008 на YouTube