Даут
Даут (ірл. Dubhadh) — неолітична коридорна гробниця, розташована в долині Бойн, графство Міт, Ірландія. Це одна з трьох головних гробниць об'єкти світової спадщини Бру-на-Бойн – ландшафт доісторичних пам'яток, включаючи великі коридорні гробниці Даут, Ньюгрейндж і Наут. На відміну від Ньюгренджу та Науту, Даут не датували самостійно, але її особливості узгоджуються з іншими коридорними гробницями, які датуються приблизно між 3200 та 2900 рр. до н. е.[2] Однак Харбісон (1970) датує могилу 2500 роками – 2000 р. до н. е.[3] Вона менш розвинена як туристична пам'ятка, ніж її сусіди, частково тому, що камера набагато нижча, а частково тому, що оздоблення менш помітне. Вона була частково розкопана в 1847 році Королівською ірландською академією, яка зірвала в повітря дах, відкривши все ще видимий кратер, хоча вона була розграбована вікінгами та попередніми мародерами задовго до цього. Археологічні та геофізичні польові обстеження всієї пам'ятки, включаючи пізніші пам'ятки, проводились епізодично з 2012—2015 років.[4] У липні 2018 року було розкопано ще одну прохідну гробницю на території сусіднього Даут-Голу, яка виявила значні зразки неолітичного наскельного мистецтва, подібні до тих, що були в Дауті та інших місцях Бру-на-Бойн.[5]
| Даут | |
|---|---|
| Dowth [1] | |
| Світова спадщина | |
 Вхід до гробниці Даут | |
| 53°42′10″ пн. ш. 6°26′57″ зх. д. / 53.70291666669477593° пн. ш. 6.44916666669447736° зх. д. | |
| Країна |  Ірландія |
| Тип | Культурний |
| Критерії | i, iii, iv |
| Об'єкт № | 659 |
| Регіон | Європа і Північна Америка |
| Зареєстровано: | 1993 (17 сесія) |
  | |
 | |
 Даут у Вікісховищі | |
Опис
Тур або курган має близько 85 метрів у діаметрі та 15 метрів заввишки[3] та оточений великими бордюрними каменями, деякі з яких прикрашені. Кварц був знайдений впалим за межами обрізу, що свідчить про те, що вхід у цю гробницю оточував блискучий білий колір, як у Ньюгрейнджі. Із заходу в курган ведуть три облицьовані каменем проходи. Ці два проходу гробниці (відомі як Північний Даут та Південний Даут) та підземний.
Найдовший із ходів (Північний Даут) становить 18,2 метра завдовжки, його перетинають 3 пороги і закінчується в хрестоподібній камері[6] з поперечиним (не зведеним, як у Ньюгрейнджі або Ноуті) дахом. Південний Даут завдовжки 3,5 метра і закінчується приблизно круглою камерою з сучасним бетонним дахом (початковий дах зруйнувався). У районі Північного Дауту кілька ортостатів (вертикальних каменів) проходу та камери прикрашені спіралями, шевронами, пастилами та кружечками з променями. На підлозі стоїть одинарний кам'яний басейн, розміром 1,4 м х 1 м. Праве плече хреста веде в іншу довгу прямокутну камеру з Г-подібним продовженням, що входить через низьке підвіконня, іноді званий «додатком».[7] Це може бути найраніша частина могили, пізніше введена в проект хрестоподібної могили. Цей додаток укритий плитою завдовжки 2,4 метра, що містить овальний буллаун (штучна западина). До недавнього часу до хрестоподібної могили можна було спуститися сходами в залізній клітці та повзати по пухкому камені. Зараз доступ обмежений, а всі особливості захищені металевими решітками.
Вхід до Південного Дауту позначений бордюрним каменем із знаками чашок, спіраллю та квітковим дизайном. Хоча нинішній дах сучасний, цілком можливо, що оригінальний був зведений, як у Ньюгрейнджі.[7] Ця могила має кілька прикрашених каменів і велике праворучне заглиблення.
Третій вхід, який видно із західного боку Дауту, — це ранньохристиянський підземний тунель.[3] Він веде до проходу Північного Дауту і був побудований приблизно в 10 або 11 столітті н. е.[2] В «Анналах Ольстера» та «Анналах чотирьох майстрів» йдеться про скандинавців, які грабують «печеру» Дауту близько 862 р. н. е.; «Печера» у цьому описі може стосуватися підземного тунелю.[8]
Спочатку курган мав близько 115 бордюрних каменів, що оточували його. Кербстон 51, який іноді називають Каменем семи сонць, має низку радіальних круглих різьблень,[7] подібних до тих, що були у Лох-Крю.
Курган був широко розкопаний у XIX столітті, і кратер, спричинений розкопками, здається, не був заповнений, що призвело до того, що він згодом використовувався для видобутку каменю.[9]
Астрономічне шикування
Даут проводить особливе сонячне свято з сусіднім Ньюгрейнджем під час зимового сонцестояння. Мартін Бреннан, автор книги «Зірки та камені: стародавнє мистецтво та астрономія в Ірландії — Темза та Хадсон 1983»[10] виявив надзвичайну співпрацю під час свого десятирічного навчання в долині Бойн. Із листопада по лютий промені вечірнього сонця сягають проходу, а потім камери Південного Дауту. Під час зимового сонцестояння світло низького сонця рухається уздовж лівого боку проходу, потім у кругову камеру, де сонце осяває три камені.[11]
Випуклий центральний камінь відбиває сонячне світло в темноту заглиблення, висвітлюючи там прикрашені камені. Потім промені повільно відходять уздовж правого боку проходу, і приблизно за дві години сонце відходить від Південного Дауту.[11]
Примітки
Посилання
- Офіційний вебсайт [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Інформація про туризм Міт на Дауті
- Бру на Бойн у міфі та фольклорі [Архівовано 30 червня 2018 у Wayback Machine.]