Гіпокамп (міфологія)

Гіпока́мп (дав.-гр. ἱππόκαμπος від дав.-гр. ἵππος — «кінь» і дав.-гр. κάμπος — «морське чудовисько») — у давньогрецькій міфології морський кінь з риб'ячим хвостом, на якому їздили Тритон та нереїди. Також у Стародавній Греції та Римі четверик гіпокампів, запряжених у колісницю, часто зображували як засіб пересування Посейдона. Крім того, ця міфічна істота вважалася царем риб.

У пізніші епохи гіпокампи були об'єктом образотворчого мистецтва у країнах Центральної Азії, зокрема, в ірано-парфянському регіоні, Бактрії, Туркменістані, Таджикистані, Афганістані. В Європі активне застосування міфологічного образа гіпокампа почалося з доби Відродження, де його використовували у геральдичній символіці: зображення коня із риб'ячим хвостом на гербі вказувало на зв'язок його власника із мореплавством.

У систематиці латинізована форма цього імені — Hippocampus — стала назвою роду морських коників.