Гусін Андрій Леонідович

Батько Андрія був спортсменом, мама — легкоатлеткою. Закінчив Львівський інститут фізкультури. Після виступів за нижчолігові команди його запросили до львівських «Карпат». Дебютував у вищій лізі 6 вересня 1992 року. Того сезону львівська команда дійшла до фіналу Кубка України, де програла «Динамо» (Київ). Вже у наступному сезоні футболіста запросили до київського «Динамо».

Андрій Гусін на початку кар'єри грав у нападі і забивав досить регулярно. Але конкуренція у найсильнішому клубі України була серйозною, тому гравець 2 роки виступав тільки за першолігове «Динамо-2». Лише після того, як уродженець Золочева потрапив до головної команди «Динамо» наставник Валерій Васильович Лобановський твердо вирішив поставити Гусіна на місце опорного півоборонця. Саме на цій позиції футболіст здобував титули у складі киян і успішно грав за збірну України, де першу гру провів ще 2 червня 1993 року в Загребі з Хорватією (поразка 1:3).

Ключовими були його м'ячі у відбіркових іграх до чемпіонату світу 2006. У самісінькому кінці матчу проти греків у Афінах його «слаломний» прохід завершився єдиним голом у ворота господарів — 0:1. Перемога остаточно закріпила за командою Блохіна впевнене 1 місце у групі.

За досягнення високих спортивних результатів на чемпіонаті світу 2006 в Німеччині нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

На чемпіонаті світу 2006 у Німеччині 33-річний Андрій Гусін узяв участь у всіх 5 іграх. Тоді півзахисник вже завершував виступи — останнім його клубом були самарські «Крилья Совєтов». У червні 2007 року він став помічником головного тренера (тренер-гравець) у «Сатурні» (Раменське)^[4] і перший матч у ранзі гравця провів там у кінці березня 2008 року.^[5]

З 2010 року — асистент тренера у російському «Анжі».

У грудні 2010 року призначений старшим тренером «Динамо-2» (Київ)^[6]. Влітку 2013 був звільнений з цієї посади після того, як команда ледь не вилетіла з Першої ліги. У липні 2013 року увійшов у штаб російського клубу «Крилья Совєтов»^[7], а 8 серпня перейшов до «Анжі».

Був одруженим, мав трьох дітей. Дружина Христина — дизайнер.

Загинув 17 вересня 2014 року на автодромі «Чайка» під Києвом, не впоравшись із керуванням мотоциклом.^[8]. Андрій виїхав на кільцеву доріжку автомобільної дороги і на одному з віражів вилетів із сідла. Травми були несумісні з життям. Похований 19 вересня на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

• Чемпіон України: 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2003 та 2004
• Кубок України: 1998, 1999, 2000 і 2003
• Суперкубок України: 2004
• Учасник і чвертьфіналіст чемпіонату світу: 2006

17 вересня 2017 року у Києві на Байковому кладовищі відкрито пам'ятник знаменитому футболісту^[9].