Гронський Володимир Петрович

Народився в родині військовослужбовця у м. Чирчику (Узбекистан). Дитинство і юність пройшли у місті Волочиську, Хмельницької області. Закінчив Хмельницьке музичне училище по класу фортепіано Е. Левіатової (1974), Київську консерваторію по класу композиції Георгія Майбороди і Геннадія Ляшенка (1982).

У творчому доробку композитора — Симфонічна поема, балет «Легенда про Русалку», балетні та симфонічні сюїти, камерно-інструментальні твори, романси, пісні, музика до театральних вистав, художніх, телевізійних і документальних фільмів, зокрема: «Гріх», «Відьма», «Фучжоу», «Пастка», «Злочин з багатьма невідомими», «Останній бункер», «Острів любові», «Приятель небіжчика», «Нескорений», «Залізна сотня», «Братство», «Владика Андрей», «Той, хто пройшов крізь вогонь», «Передчуття», «Ми є. Ми поруч», «Чому я живий».

Музика до фільмів, створених на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка

• «Циганка Аза» (1987),
• «Ордань» (1988) — короткометражний,
• «Химери зеленого літа» (1989),
• «Відьма» (1990)
• «Пудель» (1991) — короткометражний,
• «Суржик» (1991) — короткометражний,
• «Фучжоу» (1993),
• «Записки кирпатого Мефістофеля» (1994),
• «Геллі і Нок» (1995), спільно з к/с «Ялта-фільм»,
• «Атентат. Осіннє вбивство в Мюнхені» (1995),
• «Сьомий маршрут» (1996),
• «Приятель небіжчика» (1997), спільно з «Compagnie des films» (Франція),
• «Алла Горська» (2001) — документальний,
• «Троянський спас» (2004),
• «Братство» (2005),
• «День переможених» (2009),
• «Таємний щоденник Симона Петлюри» (2018)».

Музика до фільмів, створених на студії «Укртелефільм»

• «Хочу зробити зізнання» (1989),
• «Гріх» (1991),
• «Пастка» (1993),
• «Злочин з багатьма невідомими» (1993),
• «Острів любові» (1996): фільм перший — «Острів любові»; фільм третій — «Природа»; фільм п'ятий — «Киценька»; фільм дев'ятий — «Наречена»,
• «Трамвай, або сумна казка для дорослих» (2001) — короткометражний,
• «Прощання з Каїром» (2002).

Музика до фільмів інших кіностудій

• «Останній бункер» (1991), ВТО «Фест—Земля» (Україна),
• «Малорос-європеєць» (1991) — короткометражний, НКВЦ «Рось» (Київ),
• «Чотири листи фанери» (1992), кінофірма «Воля-ХХ» (Київ),
• «Іван і кобила» (1992), НКВЦ «Рось» (Київ),
• «Перепочинок» (1996), «3 Emme Cinematografica» (Італія) та «Данапріс—фільм» (Україна),
• «Нескорений» (2000), студія «Олесь» та Український конгресовий комітет Америки (США),
• «Під дахами великого міста» (2001), «Ілюзіон—films» (Київ) та «ДомФильм» (Москва),
• «Право на захист» (2002), «Ілюзіон—films» (Київ) та «МакДос» (Москва),
• «Залізна сотня» (2004), студія «Олесь» (Україна),
• «Владика Андрей» (2008), студія «Олесь» та ДП «Національна кіностудія ім. О.Довженка»,
• «Той, хто пройшов крізь вогонь» (2011), Продюсерський центр «ІнсайтМедіа»,
• «Серце мами Гонгадзе» (2017) - документальний, «ДажБогФільм»,
• «Передчуття» (2019), «Гарнет Інтернешнл Медіа Груп»,
• «Ми є. Ми поруч» (2020), «Ідас Інтернешнл Філм»,
• «Чому я живий» (2021), ПАТ «Одеська кіностудія».

Музичний редактор

• «Золота лихоманка» (2002)
• «Нові пригоди янкі при дворі короля Артура» (1988)

У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова^[1].

• Муха А. Композитори України та української діаспори. — К. : 2004. — ISBN 966-8259-08-4.
• Мистецтво України: Енциклопедичний довідник. К., 1997 — С.685;
• Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — СІ 17.

• Гронський Володимир Петрович // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 539.
• Національна спілка композиторів України
• В прокат вийшов перший повністю український фільм [Архівовано 26 лютого 2012 у Wayback Machine.]
• Володимир Гронський на сайті IMDb (англ.)