Грегоріо Агліпай

Грегоріо Агліпай
Народився	5 травня 1860(1860-05-05)[2][3] Батак[d], Північний Ілокос, Ілокос, Філіппіни[1]
Помер	1 вересня 1940(1940-09-01)[1] (80 років) Маніла, Філіппіни[4]
Країна	Філіппіни
Діяльність	політик, адвокат, католицький священник, Aglipayan deacon, Aglipayan priest, Bishop of the Philippine Independent Church
Alma mater	University of Santo Tomasd, Colegio de San Juan de Letrand і University of Santo Tomas Faculty of Civil Lawd
Посада	Supreme Bishopd
Конфесія	католицька церква і Philippine Independent Churchd[5]
Медіафайли у Вікісховищі

Грего́ріо Агліпа́й (повне ім'я — Грегоріо Лабайян Агліпай Gregorio Labayan Aglipay; *9 травня 1860 — †1 вересня 1940) — філіппінський релігійний реформатор та політичний діяч; перший верховний єпископ Філіппінської незалежної Церкви.

Був католицьким священником, брав активну участь в повстанні 1896-98 років проти іспанців, за що був відлучений від церкви.

Під час війни проти американських загарбників 1899-1901 років став генеральним вікарієм армії Філіппінської республіки.

В 1902 році заснував Філіппінську незалежну церкву протестантського напрямку і став її головою в сані єпископа.

Грегоріо Агліпай канонізував як святих героїв національно-визвольної боротьби та викривав жадобу католицького священства. Церква Агліпая мала станом на 1939 рік 1,5 мільйони послідовників, переважно селян та звичайних містян.

На початку 1930-х рр. Грегоріо очолив Республіканську партію, яка закликала до мирного руху до незалежності. В 1936-37 рр. партія Агліпая входила в Народний альянс — організацію єдиного національного фронту.