Гребенюк Віктор Іванович

Народився в робітничій сім'ї. 1985 року закінчив Український поліграфічний інститут ім. І. Федорова у Львові (редактор наукової, технічної та інформаційної літератури), 1998-го — Волинську семінарію УПЦ КП в Луцьку, залишившись мирянином. Працював на різних посадах у видавничій справі та релігійній журналістиці. Був редактором першої на Волині в наші часи релігійної газети «Жива вода» (1990—1991 рр.). На початку 90-х став кореспондентом міжконфесійного Агентства релігійної інформації (АРІ) по Волинській області. У 1996 році редагував газету «Єдина Церква» — тогочасний орган Волинського духовного управління Київського Патріархату. Крім того, дописував до низки християнських видань, вів релігійні курси, коментував святкові богослужіння у прямому ефірі. Нині літературний редактор інформаційно-видавничого центру Волинської єпархії ПЦУ, журналу «Педагогічний пошук».

З грудня 2012 року член Спілки християнських письменників України.

Активна художня творчість Віктора Гребенюка почалася з виходом у 2001 році збірки новел на релігійну тематику «Хрещате». Автор видав її під псевдонімом Брат Віктор, який використав у деяких наступних творах^[1].

Із 2004-го став автором численних публікацій і літературним редактором газети «Волинські єпархіальні відомості», укладачем, упорядником, автором передмов книг, що вийшли друком в інформаційно-видавничому центрі Волинської єпархії УПЦ КП.

Згодом, у 2006-му, опубліковано уривок з його ще тоді незакінченої містерії «Діяння небожителів» під назвою «Літургія ангельських чинів»^[2].

У 2011 році побачила світ епічна містерія «Діяння небожителів», над якою автор працював 19 років. Книгу задумано як національний віршований епос, оскільки великих завершених творів такого жанру в українській літературі досі не існувало. Вона здобула третє місце на конкурсі «Європейська християнська книга — 2011», Міжнародну премію ім. Пантелеймона Куліша (2015) та прихильність критики. Два розділи перекладено на іноземні мови: «Акафіст Пресвятій Богородиці, у чудотворній Холмській іконі прославленій» – на англійську^[3], трагедію «Сто тисяч» – на грузинську. (2022 року на сайті Волинського осередку Спілки християнських письменників України опубліковано адаптоване видання.)^[4]

Того ж року видано «Акафіст Пресвятій Богородиці перед Її образом „Нерушима Стіна“»^[5]. Брат Віктор — перший вітчизняний письменник, який пише в цьому жанрі відповідно до візантійських взірців: почасти ритмізованою прозою, почасти римованою поезією (досі на Русі-Україні численні акафісти створювались і перекладалися прозою чи верлібром). Почин, попри опір консерваторів, підхопили інші автори^[6][7].Такі акафісти припали до душі вірянам. Твір служать, публікують у молитовних виданнях^[8].

2012 року з'явилася друком книга «Тетрамерон» (куди ввійшли й більшість творів зі збірки «Хрещате») із сорока новел релігійного звучання. Їх інсценізують^[9], школярі вивчають у курсі «Література рідного краю»^[10]. Друге, перероблене видання опублікувало в 2017 році як електронну книгу київське Мультимедійне видавництво Стрельбицького^[11].

У 2014 році вже під автонімом Віктор Гребенюк вийшла поема «Європа. Луцьк. 1429-й»^[12] — перший літературно-художній твір про з'їзд монархів Європи в XV ст. (містить розповідь про хід цього конгресу і легендарне пророцтво про майбутнє України). Також видано шрифтом Брайля (Київ – Луцьк: Braill-Studio, 2019).

У 2017 році в Мультимедійному видавництві Стрельбицького електронною книгою вийшла збірка «„Ефект Вертера“ та інші новели»^[13], а в наступному там же в авторському перекладі на російську — збірник вибраних новел «У полум'ї»^[14].

2018 року «"Ефект Вертера" та інші новели» записано на луцькій студії «Крок назустріч» як звукову книгу^[15], у видавництві «Надстир’я» видано паперову версію. Тоді ж вибрані твори з цієї збірки та з «Тетрамерона» побачили світ у бібліотечці всеукраїнської газети «Вісник + К» (№ 10, «Розстріляна коляда»). Ряд новел з «Ефекту Вертера...» удостоєно нагород на всеукраїнських і міжнародних конкурсах.

У 2022 році вийшов друком «Златоплуг» – героїчний епос України-Русі, вивершений Віктором Гребенюком на київському циклі билин^[16].

У 2023 році Гребенюк опублікував псевдомістифікацію «Боянова піснь» – поему про Ярослава Мудрого^[17].^[18]

Віктор Гребенюк бере активну участь у літературному житті Луцька й Волині, виступає на обласному та місцевому радіо, телебаченні. Разом із членами Волинського осередку Спілки християнських письменників України (голова осередку Юрій Вавринюк) організовує численні зустрічі в бібліотеках, навчальних закладах, радіо- й телеефірі, під час різноманітних фестивалів тощо^[19].

• Обласна літературна премія ім. Агатангела Кримського (2014) — за збірку новел «Тетрамерон» і драматичну поему «Європа. Луцьк. 1429-й».
• Міжнародна літературно-мистецька премія ім. Пантелеймона Куліша (2015) — за поетичний епос «Діяння небожителів».
• Переможець Другого всеукраїнського конкурсу Якова Бузинного «Збережемо сім'ю — захистимо християнське майбутнє» ( 2016) в номінації «Мала проза» — за новели «Вистрілити й не попасти» і «Почути Донбас»^[20].
• Диплом І ступеня в номінації «Проза» Першого міжнародного загальноукраїнського конкурсу військово-патріотичної прози і поезії «Війна в Україні» («War in Ukraine — 2017») — за новелу «Люпус»^[21].
• Перше місце в номінації «Документалістика» Міжнародного конкурсу документального оповідання «Бути людиною» (2018) — за новелу «Кухлик води живої»^[22].
• «Діамантовий Дюк» (відзнака найвищого рівня) у Міжнародному багаторівневому конкурсі імені де Рішельє (2018) в номінації «Мініатюри. Короткі п'єси» — «за пошук оригінальних літературних засобів у новелі „Палата“»^[23].
• Переможець Першого всеукраїнського літературного конкурсу малих прозових форм імені Василя Стефаника (2021) – за новелу «Правдиве прислів’я»^[24].
• Диплом І ступеня в номінації «Проза. Книги. Новели» VI Всеукраїнського літературного конкурсу ім. Леся Мартовича (2022) – за книгу «"Ефект Вертера" та інші новели» ^[25]

• Віктор Гребенюк на сайті Волинського осередку СХПУ [Архівовано 18 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Книги Віктора Гребенюка на сайті Волинської єпархії ПЦУ [2] [Архівовано 18 травня 2014 у Wayback Machine.], [3] [Архівовано 18 травня 2014 у Wayback Machine.], [4] [Архівовано 18 травня 2014 у Wayback Machine.]