Гончарівка (Золочівський район)
Гончарі́вка (до 1946 року — Белзе́ць) — село в Україні, у Золочівському районі Львівської області. Населення становить 1006 осіб (2001). Орган місцевого самоврядування — Золочівська міська рада.
село Гончарівка | |
---|---|
![]() | |
Країна | ![]() |
Область | Львівська |
Район | Золочівський район |
Громада | Золочівська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA46040070120037386 |
Основні дані | |
Засноване | 1488 |
Населення | 1006 |
Площа | 1,646 км² |
Густота населення | 611,18 осіб/км² |
Поштовий індекс | 80715[1] |
Телефонний код | +380 3265 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°52′28″ пн. ш. 24°47′09″ сх. д. / 49.87444° пн. ш. 24.78583° сх. д. 24°47′09″ сх. д. / 49.87444° пн. ш. 24.78583° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 234 м[2] |
Водойми | р. Золочівка |
Відстань до районного центру | 10 км |
Найближча залізнична станція | Скварява |
Місцева влада | |
Адреса ради | 80715, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Гончарівка[3] |
Сільський голова | Венярська Марія Ігорівна |
Карта | |
Мапа | |
![]() | |
Розташування, околиці
Село Гончарівка простягається в північно-західному напрямку від районного центру міста Золочева, розташована на рівнинній території. За селом у північно-західному напрямку протікає річка Золочівка. На північний схід від села розміщений піщаний кар'єр. Тут знаходиться пісок високої якості і користуються ним не тільки жителі Гончарівки, але й навколишніх сіл.
По обидві сторони села розкинулися широкі поля Гончарівки. У південній їх стороні є родючі ґрунти — чорноземи типові, а у північній — менш родючі — сірі лісові. Кожне поле має свою назву: Межидороги, Селесько, Береги, Озірці, Смужалі, Чайло, Підвільша, Зарудоча, Окопи, Давилники, Загаття.
Біля Загаття росте мішаний ліс. Він багатий на ягоди, гриби, і плоди дикорослих та лікарських рослин.
Попід лісом простягається штучно створений ставок, який разом з лісом утворює прекрасне місце відпочинку для населення Гончарівки. Із великого ставу біля села витікає річка Белзець (або Бельзець, чи Золочівка) — ліва притока Полтви, назва якої походить від колишньої назви села.
Розташоване біля місцевої автодороги Золочів — Красне.
Клімат
Клімат помірно-континентальний. Найхолодніше в січні, найтепліше в липні. Середня температура повітря взимку −3º С, влітку +19º С; мінімальна температура повітря опускається не нижче −27º С, а максимальна — не перевищує +32º С. Вітри західні, південно-західні, що приносять взимку тепло, а відтак є причиною частих відлиг. А морозну погоду формують східні вітри. Середньо річна кількість опадів становить 650 мм. Найчастіше посухи трапляються в травні, найбільше опадів випадає у вигляді дощів в липні. Висота снігового покриву 15-20 см. Перший сніг випадає, як правило, у листопаді, й довго не лежить. Наступні випадання снігу теж не утворюють постійного снігового покриву через відлиги. Тануть сніги у березні, але ще у квітні можуть бути великі снігопади. Вони, а також їхні моментальні танення можуть завдати шкоди населенню. Через випадання дощів, мряки, туману взимку утворюється ожеледь та ожеледиця, намерзання льоду на деревах, лініях електропередач. Приморозки можуть трапитися у жовтні, а заморозки — у червні. Зі стихійних явищ зимою характерні хуртовини, а влітку — буревії, град.
Назви
Раніше село називалося Белзець. З післявоєнних часів перейменоване у Гончарівку — на честь льотчика Гончарова, який в роки війни загинув недалеко від села.
Існує декілька версій, чому село називалося Белзець:
- Ця назва походила від колишнього пана, власника села Бельзецького (Белжецького).
- Назву виводять від міста Белз із зменшувальним суф. -ець. Старожили села кажуть, що колись давно частина жителів Белза заснувала тут нове велике поселення, яке і названо Белзець. Територія села входила свого часу до складу Белзького князівства (ХІІ-ХІІІ ст.).
- Назва утворилася від імені річки Белзець, на березі якої розташувалося село.
Географічний словник Королівства Польського подає, що річка (потік) Белзець утворюється із кількох струмків, які відпроваджують води з обширних боліт села Жуличі і сходяться в одне русло на межі з Почапами. Поповнений з лівого берега водами потоку Золочівка, Белзець плине на захід через луки почапські, пропливає став Белзецький і село Белзець, забирає зайві потоки з сусідніх лук і плине в напрямку північно-західнім до Бугу[4].
Як «fluvio dicto Belzecz» («річка під назвою «Белзеч») згадується 1488 року під час розмежування села Жуличі, що належало підкоморію львівському Павлові Олеському, і сусіднього села Лагодичі, що належало Іванові Белзецькому. Перший розмежувальний копець було зроблено на лузі біля вигину русла річки Белзець і громадської дороги Княже – Черемошня (нині це ділянка шляху Почапи - Білий Камінь) [5].
Історія
Гончарівка розташована на рівнинній території; до монголо-татарського нашестя населення було розміщене на урочищі. Після повної руйнації села жителі перемістилися на сучасну територію.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/3/3e/%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0_%D1%83_%D0%93%D0%BE%D0%BD%D1%87%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%86%D1%96%2C_%D0%BF%D0%BE%D1%87%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA_%D0%A5%D0%A5_%D1%81%D1%82..jpg/300px-%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0_%D1%83_%D0%93%D0%BE%D0%BD%D1%87%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%86%D1%96%2C_%D0%BF%D0%BE%D1%87%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA_%D0%A5%D0%A5_%D1%81%D1%82..jpg)
Перші письмові згадки
На першу письмову згадку претендує записка Львівського земського суду від 17 лютого 1441 року, у якій назва села зафіксована у формі «Belzecz» - «Белзеч»[6]. Мова йде про «Alberto in Belzecz herade» - Альберта Белзецького, спадкового власника села Белзеч (Белзець). Він згадується як свідок у судовій справі за участю Миколи Гологірського – власника міста Гологори[7].
Згадується село також 23 жовтня 1453 року в книгах галицького суду.[8].
Археологія
У 1952 році археологами в околицях села було знайдено велике пласке погребище, яке налічувало більше сотні поховань доби бронзи.[9]
Суспільне життя
Місцева греко-католицька громада до 1880 року мала 2 церкви, утворювала власну парафію.
Місцева римо-католицька громада раніше належала до парафії в Білому Камені.
У ХІХ столітті село мало власну символіку: печатку з зображенням сільськогосподарського знаряддя — перехрещених коси та граблів[10].
У травні 1937 група боївкарів ОУН на чолі з Ілярієм Куком здійснила напад на фільварок (двір) поміщиків Ясіньських у Белзці, внаслідок чого господарі маєтку загинули. У березні 1938 в Золочеві відбувся судовий процес над учасниками нападу. Двоє з них отримали смертні вироки, решта були засуджені на тривалі терміни ув'язнення[11][12].
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[13]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,5% |
російська | 0,2% |
інші/не вказали | 0,12% |
Економіка
Населення села переважно зайняте в сільському господарстві.
Пам'ятки
На околиці села збудовані каплички, а біля місцевої автодороги Золочів — Красне стоїть Хрест, збудований на честь скасування панщини. У кінці села збудований хрест Яцком Квасницею. Також при трасі стоїть фігура Святої Анни, але не відомо, хто її поставив. На куті села за річкою Золочівкою, збудований пам'ятний Хрест.
У центрі села є церква святого Миколая, поряд двоповерхові приміщення неповної середньої школи, будинок побуту, магазин, Будинок «Просвіти».
Відомі люди
- Левицький Володимир Лукич — український письменник і громадський діяч.
- Яхимович Теодор — український митець-маляр, театральний декоратор.
Примітки
Джерела
- Золочівщина: її минуле і сучасне: розвідки, спомини, публікації, пам'ятки, постаті / Фундація енциклопедії України, Торонто, Канада; упорядник М. В. Дубас. — 2-ге. — Львів : Мс, 2006. — 759 с.
- Квасецький А. Т. Давні згадки про Жуличі і сусідні поселення над річками Буг і Белзець: Історичний нарис. — Чернівці : Зелена Буковина, 2016. — 84 с.
- Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego Bernardynskiego we Lwowie. — Lwów: Drukarnia Zakładu Narodowego imienia Ossolińskich, 1868—1903. — T. I—XVII. (пол.)
- Bełzec, Bełżec, wieś, pow. złoczowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 131. (пол.)
- Bełzec, potok // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 131. (пол.)