Голландсько-Ост-Індійська операція
Голландсько-Ост-Індійська операція (1941–1942) — військова операція військ Нідерландів, Великої Британії, США та Австралії з захисту Голландської Ост-Індії (наразі Індонезія) і британських протекторатів на острові Борнео: Саравак, Північний Борнео та Бруней (зараз — частина Малайзії і Брунею) від вторгнення з боку Японії, проведена на Тихоокеанському театрі військових дій під час Другої світової війни.
| Голландсько-Ост-Індійська операція | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Друга світова війна, Війна на Тихому океані | |||||||||
.jpg) Голландський крейсер «Де Рейтер» | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
.svg){kind=small} США |  Японія | ||||||||
| Командувачі | |||||||||
 Карел Доорман Арчибальд Вейвелл Томас Харт Хейн Тер Порті | Хісаїті Терауті Ібо Такахасі Дзісабуро Одзава | ||||||||
| Сили | |||||||||
| 67 000 голландських солдатів, 8000 англійських і американських[1] 7 крейсерів 27 есмінців 39 підводних човнів 58 літаків[L 1] | 50 000 солдат[1] 3 лінкора 8 авіаносців 9 крейсерів 48 есмінців 18 підводних човнів[L 1] до 500 літаків | ||||||||
| Втрати | |||||||||
| 2383 людини загинуло, 59 733 потрапило в полон[1] 5 крейсерів 3 есмінця потоплені | 671 людина загинула[1] 2 есмінця 11 транспортів 1 тральник потоплені | ||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Після оголошення Сполученими Штатами ембарго[L 2] на постачання нафти, збройні сили Японії (і особливо її військово-морський флот) опинилися в дуже важкому становищі. Існуючих нафтових запасів вистачило б ненадовго. Тому доступ до покладів нафти був для Японії одним із найважливіших завдань[L 3]. Найближчі такі поклади були розташовані в Голландській Ост-Індії. Крім того там були поклади й іншої стратегічної сировини (каучук, олово).
Японські удари було завдано на п'яти напрямках, три з яких було спрямовано на Голландську Ост-Індію:
- Операції в Південно-Китайському морі (Саравак, Північний Борнео, пізніше — південно-західне Борнео);
- Операції в Макасарській протоці (Таракан і Балікпакан);
- Операції на островах Молуккського архіпелагу (Целебес, Амбон, Тимор і Балі)[2].
Два інших напрямки (Перл-Гарбор і Малайя) були якоюсь мірою допоміжними, спрямованими на те, щоб убезпечити операції в Голландській Ост-Індії та отримати доступ до ост-індійської нафти[L 2].
На початковому етапі операції командування японським флотом створило два оперативних з'єднання. Ці з'єднання отримали назви: Східне з'єднання вторгнення та Центральне з'єднання вторгнення. Східне з'єднання мало блокувати Яву зі сходу, захопивши острів Целебес (Кема, Манадо і Кендарі), острови Амбон, Макасар, Балі, Ломбок, а також Тимор. Центральне з'єднання повинно було діяти в першу чергу проти Борнео.
Для операцій на суходолі було створено Південну групу армій під командуванням генерала Хісаїті Терауті. Безпосередньо в Голландській Ост-Індії діяла 16-та японська армія.
Голландська колоніальна адміністрація розгорнула енергійну діяльність з організації оборони островів. Призовна кампанія розгорнулася як серед європейців, так і серед місцевого населення. На колоніальних верфях розпочалось будівництво торпедних катерів, патрульних суден і тральщиків. Проте всі зусилля виявилися марними через відсутність в Ост-Індії необхідного озброєння і бойової техніки. Сформовані підрозділи були озброєні, практично, тільки стрілковим озброєнням. Не вистачало навіть гвинтівок. Дуже поганими були справи і з авіацією.
Примітки
Використана література
 | Це незавершена стаття про війну. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |