Географія Руанди

Офіційна назва — Республіка Руанда, Руанда (руанд. Republika y'u Rwanda, Rwanda; суах. Jamhuri ya Rwanda, Rwanda — Джамхурі я Руанда; англ. Republic of Rwanda, Rwanda). Назва країни походить від етноніму місцевого народу ваньяруанда (Vanyaruanda)^[2]. Назва народу невідомого походження^[3]. Колишня колонія Німецька Східна Африка. Французькою мовою до 1962 року, коли країна отримала незалежність від Бельгії, вона називалась Пеї-де-Міль-Коллін (фр. Pays des Mille Collines), що перекладається як «Земля тисячі пагорбів».

Руанда — східноафриканська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на півночі — з Угандою (спільний кордон — 172 км), на сході — з Танзанією (222 км), на півдні — з Бурунді (315 км), на заході — з ДР Конго (221 км). Загальна довжина державного кордону — 930 км^[1]. Країна не має виходу до вод Світового океану^[4].

Час у Руанді: UTC+2 (той самий час, що й у Києві)^[5].

Надра Руанди багаті на ряд корисних копалин: золото, каситерит (олово), вольфрам, природний газ^[6].

Середні висоти — 1598 м; найнижча точка — уріз води річки Рузізі (950 м); найвища точка — вулкан Карісімбі (4519 м).

Територія Руанди лежить у екваторіальному кліматичному поясі^[7]. Цілий рік панують екваторіальні повітряні маси^[8]. Цілий рік спекотно, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові^[8]. превалюють слабкі вітри, цілий рік надмірне зволоження, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи з грозами^[8].

Руанда є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[10].

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 9,5 км³^[1].

Станом на 2012 рік в країні налічувалось 96 км² зрошуваних земель^[1].

Річки країни на сході належать басейну Середземного моря Атлантичного океану, річка Кагера, що впадає в озеро Вікторія, є витоком Нілу. На заході річки належать до безстічної області рифтового озера Танганьїка.

Земельні ресурси Руанди (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 74,5 %,
  • орні землі — 47 %,
  • багаторічні насадження — 10,1 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 17,4 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 18 %;
• інше — 7,5 %^[1].

Зоогеографічно територія країни належить до Східноафриканської підобласті Ефіопської області^[8].

Руанда є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[11].

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: міжнародного морського права^[1].

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: періодичні посухи; активний вулканізм у горах Вірунга на кордоні з ДР Конго, єдиний активний вулкан Вісоке (3711 м)^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• знеліснення внаслідок неконтрольованих рубок заради деревини на паливо;
• перевипасання;
• виснаження ґрунтів на сільськогосподарських масивах;
• ерозію ґрунтів;
• браконьєрство.

У фізико-географічному відношенні територію Руанди можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

• Східна Африка
• Великий рифт

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Руанда // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Руанда // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — 671 с.
• (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
• (рос.) Руанда // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

• Вікісховище : Атлас Руанди.
• Карти Руанди : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Добірка публікацій про Руанду : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• Rwanda : [англ.] : [арх. 10 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 7 July. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.