Географія Коморських Островів

Офіційна назва — Союз Коморських Островів, Коморські Острови, Комори (араб. جزر القمر‎ — Джумухір'ят ель-Камар ель-Муттахіда; фр. Union des Comores, Comores; ком. Udzima wa Komori, Komori)^[2]. Назва країни походить від назви однойменного архіпелагу який вона займає. Назва Коморських островів з арабської, Джазаїр аль-Комор (араб. جزائر القمر‎), що означає Місячні острови. Араби-мореплавці називали Мадагаскар Великим Місячним островом, а Комори на шляху до нього протиставляли йому й звали Малими Місячними^[3]. Ця назва закріпилась в європейській картографії через те, що ще з античних часів Клавдія Птолемея на всіх картах Африки малювали вигадані Місячні гори, що на час мандрівок португальців опинилися на картах якраз навпроти Коморських островів^[3].

Коморські Острови — східноафриканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону.Коморські Острови омиваються водами Індійського океану^[4]. Загальна довжина морського узбережжя 340 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)^[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя^[6][1].

Час на Коморських Островах: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом)^[7].

Надра Коморських Островів не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні^[8].

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Картала (2360 м).

Територія Коморських Островів лежить у субекваторіальному кліматичному поясі^[9]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні^[10]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній^[10]. Зволоження достатнє, у літньо-осінній період з морівта океанів можуть надходити руйнівні тропічні циклони^[10].

Коморські Острови є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[11].

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 1,2 км³^[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1,3 км² зрошуваних земель^[1].

Невеличкі річки, струмки і потічки країни несуть свої води до Індійського океану.

Земельні ресурси Коморських Островів (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 84,4 %,
  • орні землі — 46,7 %,
  • багаторічні насадження — 29,6 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 8,1 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 1,4 %;
• інше — 14,2 %^[1].

Зоогеографічно територія країни належить до Мадагаскарської підобласті Ефіопської області^[10].

Коморські Острови є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Конвенції з міжнародного морського права,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[12].

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: можливе проходження тропічних циклонів в сезон дощів (з грудня по квітень); вулканічна активність на острові Великий Комор, вулкан Картала (2361 м) востаннє вивергався 2007 року, попереднє виверження 2005 року спричинило великі викиди вулканічного попілу й масову евакуацію населення^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• деградацію земель і ерозію ґрунтів через інтенсивне землеробство на незакріплених гірських схилах без терассування;
• знеліснення.

У фізико-географічному відношенні територію Коморських Островів можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

• Східна Африка

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Африка // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Коморские Острова // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 1. А-К. — 671 с.
• (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
• (рос.) Коморские Острова // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

• (фр.) René Battistini et Pierre Vérin. Géographie des Comores. — Nathan, Paris : Agence de coopération culturelle et technique, 1984. — 142 с. — ISBN 2-09-164603-2.
• (фр.) Chanfi Mbae Mohamed. Géographie des transports aux Comores. — Paris : Паризький університет, 2002. — 443 с.

• Вікісховище : Атлас Коморських Островів.
• Карти Коморських Островів : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Comoros : [англ.] : [арх. 22 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 27 June. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Коморські Острови : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Коморських Островів.