Гедда Гоппер

Ельда Фуррі народилася 2 травня 1885 в місті Голлідейсберґ у штаті Пенсільванія^[2] в родині німецьких анабаптистів. Коли їй виповнилося 3 роки, її сім'я, де крім неї було ще семеро дітей, переїхала в сусіднє місто Алтуна, де батько володів м'ясним магазином.

Подорослішавши, Фуррі покинула дім і перебралася в Нью-Йорк, де працювала хористкою на Бродвеї. Робота, проте, не принесла успіху, як і подальші пошуки себе на Бродвеї. Так, Флоренз Зігфелд назвав її «незграбною коровою» і відмовив у її проханнях отримати роль в його популярному шоу. Після кількох років поневірянь Фуррі потрапила в трупу театральної компанії Девольфа Гоппера, з якою згодом багато гастролювала США як хористка й дублерка. Зрозумівши, що її професії не допоможуть зажити слави, Фуррі перейшла до роботи в основному акторському складі трупи. Незабаром вона отримала одну з головних ролей у п'єсі «Сільський хлопчик», з якою успішно виступала наступні кілька місяців у багатьох штатах.

Подальшому кар'єрному зростанню в театральній трупі посприяв початок стосунків з її директором ДеВольфом Гоппером, з яким вона в 1913 році вона одружилася. Попередніх чотирьох дружин Гоппера звали Елла, Іда, Една та Неллі, що було співзвучно з ім'ям Ельди, і після консультації з нумерологом Ельда змінила ім'я на Гедда.^[3] У 1915 році народила сина Вільяма Гоппера, що також став актором.^[4]

Гедда Гоппер займалася улюбленою справою оглядачки світської хроніки аж до своєї смерті від двосторонньої пневмонії 1 лютого 1966 року в віці 80 років.^[5][6] Похована в містечку Алтуна в штаті Пенсільванія, де провела дитинство.

У 1916 році Гоппер дебютувала в кіно у німому фільмі «Битва сердець». У наступні 12 років вона з'явилася у понад 120 фільмах, втілюючи переважно світських дам.

Після того, як в середині 1930-х кінокар'єра пішла на спад, розлучена Гоппер шукає нові джерела доходу.^[7] В 1937 році їй запропонували почати кар'єру журналістки світської хроніки і займатися справою, яку вона завжди виконувала вміло — збирати плітки. Її колонка під назвою «Голлівуд Гедден Гоппер» у газеті «Los Angeles Times» вперше вийшла в світ 14 лютого 1938 року.^[8] Нова професія принесла Гоппер великий успіх й популярність.

Прихід Гоппер у світ голлівудських пліток став початком її багаторічної ворожнечі з іншою однією оглядачкою світського життя Луеллою Парсонс, що носила до 1938 року незаперечний титул «Королеви Голлівуду». У 1920-ті вони були подругами, і Гоппер часто постачала Парсонс, тоді працювавши в Нью-Йорку, різними плітками з життя голлівудських зірок. Їхнє взаємне протистояння, наповнене саркастичними висловлюваннями, тривало до смерті Гоппер.

З'являючись на публіці, Гедда Гоппер щоразу привертала до увагу різними капелюшками. Її любов до капелюхів відображена у фільмі 1946 року «Голлівудський сніданок», де прозвучала пісня «Капелюшок для Гедден Гоппер» (англ. «A Hat for Hedda Hopper»).^[9]

У 1939 році у Гоппер з'явилося власне шоу на радіо, яке, змінивши кілька радіостанцій, з успіхом існувало до 1947 року. Пізніше вона вела шоу на телебаченні, на каналі CBS. У той же час Гедда Гоппер періодично з'являлася на екранах в якості акторки. Грала у фільмах «Жінки» (1939), «Пожнеш бурю» (1942), а також камео в знаменитому нуарі Біллі Вайлдера «Бульвар Сансет», де висвітлювала вбивство в будинку Норми Десмонд.

Гедда Гопер написала дві автобіографії: «З-під капелюха» в 1952 році, і «Вся правда і нічого крім» в 1962 році.

Гедду Гоппер часто критикували за агресивні нападки на кінозірок, особливо в епоху маккартизму. У 1940-х її гонінням піддався Чарлі Чаплін за ліві політичні погляди, що багато в чому вплинуло на його вимушену еміграцію до Швейцарії. У своїй колонці Гоппер також неодноразово намагалася викрити геїв у Голлівуді: вона писала про любовні зв'язки Кері Ґранта та Рендольфа Скотта, проте Грант в той час був настільки популярний, що штамп гея до нього так і не приклеївся, а також про зв'язок Стюарта Грейнджера і Майкла Уайлдінга,^[10] за що останній подав на Гоппер позов за наклеп і виграв справу.^[11] Гоппер також критикувала акторку Сейзу Піттс, називаючи її схожою на тхора.^[12]

Подібні плітки часом переходили межі, і багато зірок жорстко на них відповідали. Після публікації пліток про відносини Кетрін Гепберн та Спенсера Трейсі останній ударив Гоппер при зустрічі в одному з клубів Лос-Анджелеса.^[13] Після того, як Гоппер надрукувала в своїй колонці про позашлюбний зв'язок Джозефа Коттена та Діни Дурбін, Коттен підкараулив журналістку на одному з соціальних заходів і витягнув з-під неї стілець, на який вона мала сісти.^[14] Джоан Фонтейн послала Гоппер в подарунок на День святого Валентина скунса з запискою «Я смерджу як ти».^[15]

Внесок Гедди Гоппер у кіноіндустрію відзначений зіркою на Голлівудській алеї слави.

У 1985 році був знятий телефільм «Підступи в країні чудес», що оповідає про непрості взаємини Гедди Гоппер та Луелли Парсонс. Джейн Александер за втілення Гоппер номінована на премію «Еммі». Персонажка Гоппер також з'являється в телефільмі «Ліз: Історія Елізабет Тейлор» (1995) у виконанні Кетрін Гелмонд, у фільмі «Трамбо» (2015) у виконанні Гелен Міррен, та в серіалі «Ворожнеча» у виконанні Джуді Девіс.